«Чим міцніше зачиняєш посуд з миром, тим сильніше буде благоухання в ньому. Так і молитва, чим міцніше утримуєш її у серці, тим сильніше вона наповнюється божественною благодаттю». Ці слова належать «проповіднику благодаті», як його називає Церква, святителю Григорію Паламі. Він багато та плідно працював на благо Церкви, за що другу неділю Великого Посту присвячено саме йому. Його настанови багаточисленні, але звернімо увагу на одну з них. Святитель Григорій, базуючись на власному досвіді та досвіді багатьох афонських монахів-ісихастів стверджував, що людський розум і серце повинні завжди перебувати у спілкуванні з Богом. Яким чином? Через безперервну молитву, яка, за словами святителя Григорія, наповнює душу божественною благодаттю. Але як молитися безперервно людям, що обтяжені турботами та справами світськими? Це неможливо! — скажуть дехто з нас.
Священне Писання не наказує нічого неможливого! Апостол Павло співав, читав, вчив, працював, страждав, часто переслідували його, а проте неперервно молився. Також і інші апостоли, прості рибалки — обійшли увесь світ, поклали стільки зусиль! І, проте, неперервно молилися. Якщо вам здається це неможливим, подивіться на приклад з життя самого Григорія Палами. Його батько Костянтин був наближеним до імператора, він брав участь у державних справах, був обтяжений сімейними обов’язками. Однак він настільки приділяв увагу молитві, що іноді навіть під час розмови з правителем був захоплений благодаттю, занурювався у безперервну молитву Ісусову і мовби забував про імператора. Дехто із заздрісників, не розуміючи його стану, клеветали на нього перед імператором: «Подивись, він навіть не звертає уваги на тебе, володарю». Імператор був розумним і благочестивим, і знаючи про таємне, внутрішнє життя цієї людини, відповідав: «Костянтин має іншого Співрозмовника, набагато кращого, ніж ми», тобто Господа Ісуса Христа.
Господа Ісуса Христа маємо усі ми. Він наш Спаситель, тому ми повинні звертатися до Його Святого Імені все частіше. Святитель Григорій каже: “Усі християни мають обов’язок молитися завжди розумною молитвою: Господи Ісусе Христе, помилуй мене! так, щоб їхній розум і серце завжди могли вимовляти ці святі слова”. Ці святі слова – це скорочення всього Євангелія. Ці слова освячують розум і серце, якщо їх вимовляти з покорою та каяттям, з простотою і любов’ю.
Ця коротка молитва привертає до людини благодать Божу, яка знаходить нас у будь-якому місці – у тихому монастирі так само, як і у галасливому місті. Це залежить не від зовнішнього способу життя, а від серцевих намірів, душевного стану і прагнень. Як ми проводимо час? Кожен з нас повинен перевіряти себе, як ми себе ведемо у храмі? Чи зверталися ми до Господа від усієї душі молитовно під час всенічних бдінь чи Літургії? Нажаль, ні. Ми стоїмо й спостерігаємо, як хто одягнутий, згадуємо, що почули, що говорили, про життєві проблеми, майбутні плани – замість уважної молитви. На жаль, навіть у храмі ми, православні християни, часто думаємо не про Боже, а про щось своє.
Нам завжди треба пам’ятати, що ми піддаємося впливу безперервного потоку спокус: у думках і почуттях, на роботі, у відпочинку, в храмі Божому… Наш ворог ніколи не спить, він, як лев, кожну секунду шукає, кого спокусити на зло, тому основним засобом боротьби з ним є постійна молитва. Як каже свят. Іоанн Золотоустий: “Ім’я Ісуса Христа страшне для демонів, для пристрастей та хвороб. Ним ми прикрасимо, ним огородимо себе. Тому навичка постійної молитви дуже важлива, і для її здобуття християнин не повинен жаліти зусиль. Але як же здобути навичку завжди і у будь-якому місці звертатися до Бога?
Господь сказав: “…шукайте і знайдете”. Адже ми ж навчилися писати, читати? Ми докладали певні зусилля, щоб досягти своїх цілей – все це ми бажали. Якщо робити будь-яку справу постійно, тоді здобувається навик. Так само і з молитвою – якщо будемо часто молитися, то вивчимося, а інакше вона не прийде сама.
Від святих отців ми маємо декілька настанов для тих, хто прагне навитися молитися:
- пам’ятати про присутність Божу, адже ми постійно перед Його очима;
- читання книжок на тему молитви і роздумування над ними;
- намагатися відвідувати богослужіння якнайчастіше, проводити час у храмі максимально уважно, але й не забувати про домашнє молитовне правило.
Одне ім’я Ісуса, що вимовляється з гарячою любов’ю, буде само по собі очищати все зовнішнє і внутрішнє людини і само творити в його душі молитву, незважаючи на навколишнє. Як про улюблений предмет завжди думає людина, так про Господа повинна думати, носити Його в собі, бути перед Його обличчям і мов у постійній розмові з Ним.
Господь говорить: “Будьте святі, бо Я святий!” До святості закликаються всі християни: як монахи, священники, так і миряни. Приклад життя святителя Григорія Палами показує нам сильний засіб досягнення святості. Це Ісусова молитва. Звертаючись до Господа і Бога Спасителя нашого Ісуса Христа він освятив свій розум, очистив серце і, головне – спас свою душу. Якщо християни 21 століття будуть пам’ятати це, якщо вони постійно молитимуться своєму Богу, закликатимуть Його Святе Ім’я, тоді Він наповнить їх серця Своєю Милістю, а душі приведе до спасіння!