polistavrion_1-1-3-2.jpg
ЦЕРКОВНЕ ВИРОБНИЦТВО
ros
СТРІТЕНСЬКИЙ ЛИСТОК
listok

Архив автора

До нас прибуває Барська ікона Богородиці

У середу 23 листопада храм Стрітення Господнього зустрічає чудотворну Барську ікону Божої Матері.
Початок богослужіння о 12.00.
Молебень з акафістом у верхньому храмі очолить митрополит Вінницький Варсонофій.
Запрошуємо до спільної молитви за наш народ, за українське воїнство та за нашу Церкву!

Молитва за Церкву

Брати і сестри!

З благословіння митрополита Вінницького Варсонофія, до вечірнього молитвовного правила додаємо ще молитву за нашу Церкву.

14112022-2

 

14112022-1

Воздвиження Хреста Господнього — 2022

26-09-2022

Прийдіть, вірні, животворчому древу поклонімося, на ньому Христос, Цар слави, волею руки розпростер і возніс нас до першого блаженства, яке раніше ворог із заздрости украв і відігнав нас від Бога. Прийдіть, вірні, древу поклонімося, ним же сподобилися невидимих ворогів знищити голови. Прийдіть, всієї вселенної народи, хрест Господній піснями вшануємо. Радуйся, хресте, загиблого Адама остаточне визволення, тобою бо побожні царі наші хваляться, твоїй бо силі ізраїльські люди підкоряються, тебе нині християни зі страхом цілують, на тобі розіп’ятого Бога славлять, взиваючи: Господи, на хресті розіп’ятий, помилуй нас як благий і чоловіколюбець.

(зі святкового богослужіння)

Сила Хреста

Перші християни дуже любили на стінах своїх храмів зображувати Мойсея в пустелі, бо для Церкви Христової він був прообразом спасіння, Нового Завіту.

У Священному Писанні розповідається, що після того, як ізраїльтяни, очолювані пророком Божим Мойсеєм пройшовши через море, врятувалися з рабства, вони опинилися в безводній і грізній пустелі, яка багато чим здалася куди страшнішою, ніж рабство, пригноблення, підневільна робота. І от день, тиждень, місяць йдуть вони по неймовірній спеці, серед каміння, серед випалених рівнин, серед скель. Люди гинуть без води, і немає ні джерела, ні краплі вологи; море залишилося позаду, розжарене небо без єдиної хмарки, а шлях до Святої гори, куди вони прямують, далекий, і ніхто не знає, скільки ще йти ось так, збиваючи в кров ноги.

І раптом маленький кущик, і біля нього джерело. Люди кидаються, хочуть пити і тут же випльовують цю воду – гірка вона, як морська вода. А в тих землях, видно, були поклади солі, вони і перетворювали воду на непридатну, а джерело це називалося «мерра» – гіркота. Уявіть собі: вже надія спалахнула, у розжареній пустелі – свіжа, прохолодна вода, що б’є з-під землі. Але вона гірка, її неможливо пити… І люди заплакали від образи, досади і відчаю. І тоді пророк Мойсей кинув дерево у воду, потримав його там, і вода поступово стала придатною для питва.

Це оживлення джерела, що було отруйним, нагадує нам про інше дерево, що поставлене посеред нашого життя, – Дерево Хресне; ми стоїмо сьогодні перед його зображенням. Дерево Хресне змінює гіркоту життя на чисту, прохолодну живу воду спасіння, що йде від Господа. Недаремно Він сказав – ви сьогодні чули в Євангелії – «що деякі з тих, які стоять тут… побачать Царство Боже, що прийшло в силі». Царство Боже приходить через Хрест Христовий, через Його безмежну любов, що всіх нас охоплює. Царство Боже є мир, світло і спасіння Христове.

Але можна знаходитися поряд з цим джерелом і не пити з нього, можна ходити поряд з ним – і вода життя все одно буде гіркою, якщо ми житимемо як і раніше: у себелюбстві, у суєтності, у гордині, у засудженні один одного. Якщо ж ми хочемо, щоб вода спасіння торкнулася нашого серця і оживила його, ми повинні намагатися твердо відкинути і засудження, і піднесення, і ненависть, і злість, і наклеп – усе, що отруює наше життя. І тоді ми побачимо Царство Боже, що прийшло в силі, не десь, не після смерті, а вже тут, у цьому житті. Тоді усе свідчитиме нам про Нього, про Господа нашого.

І вранці, знайшовши хоч би одну хвилину серед звичайних повсякденних справ і ставши перед Його лицем, ти відчуєш, як Він на тебе поглядає з любов’ю і закликає тебе до праці. Благословення Боже з тобою в праці кожну хвилину життя. Царство Боже, яке приходить у силі, встановлюється в серці, бо Христос сказав: «Царство Боже всередині вас є – візьми, піди і пий живу воду Царства Божого». А ми стоїмо, як древні ізраїльтяни, біля цього джерела, і вода нам здається гіркою, бо немає в нас сили віри, яка б перетворила цю воду з гіркої в живу. Гірка вода тужливого, одноманітного, повного монотонних трудів життя тече і йде в пісок, і немає надії, і немає проблиску, і немає спасіння – смуток, хвороби, неміч, прикрощі, озлоблення, холодність серця, безглуздя життя – от «мерра», – гірка вода нашого буття без Хреста Христового.

Але якщо є в нас Хрест, і якщо є в нас віра, тоді все змінюється, тоді кожної миті ми перед Його обличчям, і Він торкається нашого серця. Тільки тоді зазвучить молитва, безмовна чи словесна, – будь-яка – вона рветься з серця подякою, захопленням любов’ю Божою, бо з нами Господь. Він до нас прийшов і нас наповнив Своєю благодаттю, нас, мало на що здатних, немічних і негідних відвідав.

Жива вода слова Божого, Хреста Христового тече до нас, щоб нас відновити, нас оживотворити і дати нам сили йти в подальшу дорогу.

протоієрей Олександр Мень

Слова Свята

Тропарь
Спаси, Господи, люди Твоя / и благослови достояние Твое, / победы на сопротивныя даруя / и Твое сохраняя Крестом Твоим жительство.

Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу православним християнам над супротивниками подай і хрестом Твоїм охороняй нас, оселю Твою.

Кондак
Вознесыйся на Крест волею, / тезоименитому Твоему новому жительству / щедроты Твоя даруй, Христе Боже, / возвесели нас силою Твоею, / победы дая нам на сопостаты, / пособие имущим Твое oружие мира, / непобедимую победу.

Вознісся на хрест волею, Христе Боже, даруй же щедроти Твої новим людям Твоїм, що носять ім’я Твоє. Звесели силою Твоєю православних людей, подаючи їм перемогу над супротивниками зброєю миру — хрестом Твоїм, непоборним знаменом перемоги.

Різдво Богородиці

Як ви всі добре знаєте, свято Різдва Пресвятої Богородиці – це перше свято церковного року.

Що йому передувало? Сум і скорбота, сум Йоакима і Анни, які вже не сподівалися отримати Божу втіху, не сподівалися мати дітей. Але на старості літ до них несподівано прийшла неочікувана радість, у них народилася Дочка, яку вони назвали Марією.

Так само потім народився Іоанн Хреститель, у батьків, які вже не сподівалися мати дітей. І в Старому Завіті не раз було так: немовля Мойсей мав загинути, але мати, рятуючи, поклала його в кошик і пустила течією ріки, кошик винесло до берега і його знайшла дочка царя, яка згодом Мойсея виховала.

Так буває не лише в церковній історії, але і в людському житті, коли, здавалося б, усе вже рухнуло, сподіватися вже немає на що, по-людськи міркуючи, усе пропало. Але от саме тоді і приходить милість Божа, любов Божа. Вона приходить як неочікувана радість, неочікувана втіха, неочікувана для нас допомога.

Тому в це свято ми всі, хто прийшов і приніс свої болі, свої негаразди, свої тягарі та випробовування, сповнюємося надією, ми знаємо, що якими б не були скрутними часи, попри все Господь піклується про нас. Тому ми сповнені надіями, сповнені сподіваннями, що Господь не залишить нас, що Він підтримає нас. І ми вдячні Йому за ту неочікувану радість, яку Він нам дає, щоб ми не впали, не заблукали, не знемогли на нашому життєвому шляху. Амінь.

протоієрей Олександр Мень

Тропар свята

Рождество Твое, Богородице Дево, / радость возвести всей вселенней: / из Тебе бо возсия Солнце Правды, Христос Бог наш, / и, разрушив клятву, даде благословение, / и, упразднив смерть, дарова нам живот вечный.

Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній: з Тебе бо засяяло Сонце правди — Христос Бог наш, і, зруйнувавши клятву, Він дав благословення і, перемігши смерть, дарував нам життя вічне.

Рождество Твоё, Богородица Дева, / радость возвестило всей вселенной, / ибо из Тебя воссияло Солнце правды, Христос Бог наш; / и, отменив проклятие, Он дал благословение, / и, упразднив смерть, даровал нам жизнь вечную.

Кондак свята

Иоаким и Анна поношения безчадства / и Адам и Eва от тли смертныя свободистася, Пречистая, / во святем рождестве Твоем. / То празднуют и людие Твои, / вины прегрешений избавльшеся, / внегда звати Ти: / неплоды раждает Богородицу и Питательницу Жизни нашея.

Йоаким та Анна від неслави бездітства, і Адам з Свою від тління смертного визволилися Пречиста, у святому народженні Твоєму, його святкують і люди Твої, від гріхів визволившись, взиваючи до Тебе: неплідна народжує Богородицю і Матір життя нашого.

Иоаким и Анна от поношения за бездетность / и Адам и Ева от тления смертного освободились / святым Твоим рождеством, Пречистая. / Его празднуют и люди Твои, / от осуждения за грехи избавленные, восклицая Тебе: / “Неплодная рождает Богородицу и Питательницу Жизни нашей!”

Свята Успенського посту

14-19_08_2022

 

Успенський піст вельми насичений подіями, його початок та середина відмічені святами. Суворість власне пісних вимог компенсується яскравістю свята Винесення Чесних Древ Хреста Господнього та радістю Господнього Преображення. І ось як у нас все відбувалося.

Молитви до святого великомученика Пантелеймона

О, великий Христов угодниче и преславный Целебниче, великомучениче Пантелеимоне!Душею на Небеси Престолу Божию предстояй и Триипостасныя Его славы наслаждаяйся, телом же и ликом святым на земли в Божественных храмех почиваяй и данною ти свыше благодатию различная чудеса источаяй, призри милостивным твоим оком на предстоящия люди, честней твоей иконе умильно молящияся и просящия от тебе целебныя помощи и заступления; простри ко Господу Богу нашему теплыя твоя молитвы и испроси душам нашим оставление согрешений. Се бо мы, за беззакония наша не смеюще возвести очеса наша к высоте небесней, ниже вознести глас молебный к Его в Божестве неприступней славе, сердцем сокрушенным и духом смиренным тебе, ходатая милостива ко Владыце и молитвенника за ны, грешныя, призываем, яко ты приял еси благодать от Него недуги отгоняти и страсти исцеляти.

Тебе убо просим: не презри нас, недостойных, молящихся тебе и твоея помощи требующих.
Буди нам в печалех утешитель, в недузех лютых страждущим врач, напаствуемым скорый покровитель, очесем недугующим прозрения датель, ссущим и младенцем в болезнех готовейший предстатель и исцелитель: исходатайствуй всем вся, яже ко спасению полезная, яко да твоими ко Господу Богу молитвами получивше благодать и милость, прославим всех благих Источника и Дароподателя Бога, Единаго в Троице Святей славимаго Отца и Сына, и Святаго Духа ныне и присно, и во веки веков. Аминь.

Молитва иная

О великий угодниче Христов, страстотерпче и врачу многомилостивый, Пантелеимоне!Умилосердися надо мною, грешным рабом, услыши стенание и вопль мой, умилостиви Небеснаго, Верховнаго Врача душ и телес наших, Христа Бога нашего, да дарует ми исцеление от гнетущаго мя недуга. Приими недостойное моление грешнейшаго паче всех человек. Посети мя благодатным посещением. Не возгнушайся греховных язв моих, помажи елеем милости твоея и исцели мя: да, здрав сый душею и телом, остаток дний моих, благодатию Божиею,
возмогу провести в покаянии и угождении Богу и сподоблюся восприяти благий конец живота моего.

Ей, угодниче Божий! Умоли Христа Бога, да предстательством твоим дарует ми здравие телу и спасение души моей. Аминь.
Молитва иная (благодарственная, после исцеления от болезни)

Святый великомучениче, целителю и чудотворче Пантелеимоне, всеизрядный угодниче Божий и молитвенниче присный христиан православных!

Достойно наречен еси Пантелеимоном, еже есть всемилостивый, яко, прияв от Бога благодать молитися за ны и болезни целити, ты богатно подаеши всем, к тебе притекающим, различная исцеления и вся к жизни временней и ко спасению потребная: его ради и мы недостойнии, сподобившеся твоея милости, паки пред святою твоею иконою прибегаем к тебе, и прославляюще тя, яко искренняго угодника Божия, нашего же вернаго молитвенника и исцелителя, усердие благодарим тя и подателя всех благ Господа Бога нашего о великих благодеяниих, от Него тобою нам бывших.

Приими убо милостивно малое сие молитвенное благодарение наше, зане не имамы ино что по достоянию воздати тебе, и прочее время живота нашего не лиши нас, немощных и грешных, твоея помощи и молитвеннаго ходатайства у Господа Бога нашего, Емуже подобает всякая слава, благодарение и поклонение, Отцу и Сыну и Святому духу, ныне и присно и во веки веков. Аминь.

Тропарь великомученику и целителю Пантелеимону

Страстотерпче святый и целебниче Пантелеимоне, моли Милостивого Бога,
да прегрешений оставление подаст душам нашим.

Кондак

Подражатель сый Милостиваго, и исцелений благодать от Него прием,
страстотерпче и мучениче Христа Бога,
молитвами твоими душевныя наша недуги исцели,
отгоня присно борца соблазны от вопиющих верно: спаси ны, Господи.

Величание

Величаем тя, страстотерпече святый великомучениче и целебниче Пантелеимоне,
и чтим честная страдания твоя, яже за Христа претерпел еси.

Слова Свята

Тропар

Церковнослов’янською Переклад
Благословен еси, Христе Боже наш, иже премудры ловцы явлей, низпослав им Духа Святаго, и теми уловлей вселенную. Человеколюбче, слава Тебе. Благословенний Ти, Христе Боже наш, що премудрими рибалок явив, пославши їм Духа Святого, і ними уловив вселенну. Чоловіколюбче, слава Тобі

Кондак

Церковнослов’янською Переклад
Егда снизшед языки слия, разделяше языки Вышний; егда же огненные языки раздаяше, в соединение вся призва, и согласно славим Всесвятаго Духа. Коли Ти зійшов, мови змішав, розділив Ти народи, Всевишній. Коли ж вогненні язики роздавав, то покликав усіх до єдності, і однодушно славимо Святого Духа.

 

Вознесіння Господнє

Завжди було дивно, як так трапилося, що учні Христові, побачивши Господа, Який возносився на небеса, втративши Його з поля зору, але однак залишилися повні радості…Той, Кого вони одного разу вже втратили здавалося назавжди ще раз відходив від них, а учні раділи!

Ми читаємо далі: «І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога» (Лк. 24: 53). Щось таке вони побачили, або Господь їм показав, що переповнило їх радістю, і ці радісні переживання перебували з ними довго — учні перебували в храмі й прославляли Господа.

Чому так трапилося? Чому відбулося так, що прощання з Господом перетворилося на радісну розлуку? Я хотів би порозмірковувати разом із вами зараз на цю тему. Що Господь дарував тієї миті учням такого, ще перед тим, як вони осягнуть всю глибину Божих таємниць у святі П’ятдесятниці, в тому дарі, який Він їм ось-ось надішле? Господь дав їм зрозуміти, що Він іде брати для людей, для всіх тих, хто буде називатися Його учнями, нові вершини. Він іде брати для них Небо.

У псалмоспівця Давида в 113 псалмі можемо прочитати, що небо — для Господа, а землю Він дав синам людським («Небо небесе Господеви, землю же даде сыновом человеческим»). Так і переживали цю дихотомію неба і землі всі древні пророки та праотці. Земля для нас, а небо — для Господа. У 120 псалмі ми читаємо, що допомога моя від Господа, що створив небо («Помощь моя от Господа, сотворшаго небо и землю»). Ще раз і ще раз говоримо про те, що Бог — Владика неба. А тут Господь в єднанні з нами, будучи втіленим у земному тілі, підіймається в день Вознесіння на небеса, сідає одесную Отця, тобто праворуч від Господа, і разом із ним вся наша людська природа, тепер уже обожена Господом і Спасителем нашим Іісусом Христом, перебуває на небесах, а значить і ми можемо там бути. У 138 псалмі пророк Давид скаже: «Чи взійду я на небо — Ти там є» («Аще взыду на небо – Ты тамо еси»), а тепер уже і ми можемо бути там.

Дійсно, «небо стає ближчим», як свого часу співав лідер групи «Акваріум». Причому небо стало ближче не лише тоді, коли Господь воплотився, не лише тоді, коли постраждав за нас та воскрес, а воно максимально наблизилося і прихилилося до нас, коли Господь в людській подобі, в людському тілі вийшов і піднявся на небо. Мені здається, саме цю таємницю збагнули апостоли і, переживаючи її, йшли додому з радістю. Восхваляючи Господа, розуміючи, що кожен крок, що пройшов Господь, це той крок, який можемо пройти і ми.

Нас усе навколо намагається заземлити, зробити так, щоб ми переживали лише через земні турботи, щоб лише земні проблеми сиділи в нашому серці. Ми відволікаємося на безліч різноманітних проблем. Той, хто дивиться вечорами новини або, не дай Боже, підсумки тижня, то розуміє, що людині важко дивитися на небо. Цьому змученому і втомленому чоловікові дуже важко підняти очі догори і зрозуміти, що саме там його життя. Але Господь у святі Вознесінні пробує навчити нас відриватися від землі, відриватися від наших земних прив’язаностей, відриватися від усього того, що так міцно тримає нас тут, на цій землі. Я пробую міцно, обома ногами, стояти на цій землі — мені хочеться бути батьком для своїх дітей, чоловіком для своїєї дружини, священником для своєї пастви. Однак при цьому все своє життя прошу Господа, щоб думки мої та серце моє завжди перебували на небі, завжди перебували з Ним.

У одній пісні чуємо чудові слова: «Я иду по своей земле к небу, которым живу». І насправді лише доти, допоки я йду до неба, оця радість повноти переповнює моє серце. Лише доти, допоки всі мої земні труди, всі мої земні послухи, все, що я роблю чи руками, чи ногами, чи душевними силами на цій землі — все це може залишитися тут, але серце моє я повинен віддати повністю Господу.

День Вознесіння, попри таку величезну радісну спрямованість у вічність, радісну спрямованість у небеса, для мене завжди був каменем спотикання в чомусь. Багато чого я можу зрозуміти у своїй вірі. Багато чого стає мені близьким не лише тому, що я повірив, а тому, що я зрозумів. День Вознесіння — це те, що я сприймаю виключно на віру. Я розумію, що Бог міг вознестися, розумію, що Богу підвладна будь-яка стихія, але малому розуму дуже важко збагнути, як і донині Господь перебуває одесную Отця в тій самій обоженій земній плоті, в якій Він ходив землею. Я не можу збагнути цього, і це те, що я сприймаю на віру.

Для мене день Вознесіння — це день екзаменування моєї Православної віри, це день, коли моє християнство витримує натиск на звичайний наш матеріалістичний скептицизм. Я не можу цього збагнути, але в це вірю. Я вірю в те, що Господь, який зумів прихилити до нас небо, тепер насправді перебуває разом із нашою плоттю на небесах. І кожному з тих, хто уповає на Його святе ім’я, відкриваються незбагненні перспективи. Ці неозорі поля Небесного Раю, які тепер відкриті для кожного з нас, для кожного з тих, хто вважає себе християнином, для кожного з тих, хто живе Його словами, для кожного з тих, хто впускає Його Плоть, Його Кров у свою плоть і, змішуючись із Його Божою Плоттю та Кров’ю, стає цілим із Ним.

Ми не даремно звертаємося до всіх тих, хто ходить до храму та причащається Його Плоті та Крові, словами «брати і сестри», тому що «брати і сестри» — це ті, в кого кров одна, «брати і сестри» — це ті, в кого кров подібна. Ми з вами наближені один до одного лише тому, що вкушаємо Животворних Плоті та Крові Господніх, який, перебуваючи на небесах, неначебто підтягує тепер нас із вами, таких заземлених і таких суєтних, до Нього.

У цей радісний і насправді світлий день бажаю кожному з вас частіше підіймати свої очі на небо, частіше дивитися туди, де перебуває наш Господь Бог! Я знаю, колись небо і земля зміняться, але слова Господні залишаться для нас важливими назавжди.

Я одного часу читав невеличке наукове дослідження, яке свідчило про те, що якщо людина хоча б 5-10 хвилин вранці щодня подивиться на небо, проживе життя набагато щасливіше. 5-10 хвилин подивитися на ранкове небо, я б ще рекомендував подивитися й на нічне. У цих спогляданнях неба не треба шукати зайвих чудес, а треба згадувати ще раз і ще раз шлях Того, Хто пройшов із неба донизу, той неймовірно тяжкий шлях на нашій землі, сповнений турбот і переживань, і потім, після Славного Воскресіння, повернувся на небеса. Пам’ятаймо про Того, іменем Якого ми й живемо, згадуймо про Того, Чиїм подвигом і Чиєю кров’ю, і чиєю смертю та Воскресінням наше життя набуло сенсу.

День Вознесіння нехай буде для вас радісним переживанням Божої благості. Я бажаю, щоб Господь, Який свого часу благословив учнів, віддаляючись на хмарах, благословив і нас із вами. Нехай Його благословляюча десниця торкнулася і наших із вами сердець.

протоієрей Олександр Клименко

РОЗДУМИ ПРО ГОЛОВНЕ
  • У человека одна задача — стучать с упорством, терпением и смирением в дверь молитвы. Открыть же эту дверь — дело Бога. старец Иосиф Исихаст
ДОПОМОГТИ У БУДІВНИЦТВІ
Храм Стрітення Господнього © 2012-2022. Всі права захищені.