Архив автора

Великий Піст має свою незвичайну богослужбову книгу: Тріодь Пісну. Ця книга вміщує всі піснеспіви (стихири і канони), біблійні читання на всі дні Посту, починаючи з Неділі митаря і фарисея і закінчуючи вечірнею Святої і Великої Суботи. На жаль, у нинішній час рідко хто розуміє красу і глибину цих великопісних служб. Незнання Тріоді — головна причина того, що в християнській свідомості поступово змінилося розуміння сенсу і значення Посту, і це потроху перемінило Піст в дотримання суто формальних приписів і обмежень у їжі. Справжнє натхнення і поклик Великого Посту нині майже втрачені, і єдина можливість отримати їх знову — це уважливе слухання всіх піснеспівів Тріоді. Звернімо увагу, приміром, на те, як часто в стихирах ми чуємо застереження якраз щодо «формального» і, отже, лицемірного сприйняття Посту. Вже в середу Сирного тижня ми чуємо:

Даремно радієш, о душе моя, що утримуєшся від їжі, а від пристрастей не очистилась. Не бажаєш ти виправитись і будеш, як неправдива, зневажена перед очима Бога, і до демонів злих будеш прирівняна, не вживаючих їжі. Твій піст буде марний, коли не перестанеш грішити. Тому стій перед Розп`ятим Спасителем, прагни спів-розіп`ятися з Тим, Хто був розігі`ятий_для твого спасіння.

У чому ж полягає справжній піст? У боротьбі проти розтринькування життя, проти ненависті, несправедливості, заздрощів:

Постячись, браття, тілесно, постімось і духовно: розірвімо всякі узи неправди, розбиймо окови пристрастей і похотей, всяку неправедність роздерімо; даймо голодним хліб, а вбогих і безпритульних приведімо в доми, щоб прийняти від Христа Бога велику милість… Прийдіть, вірнії, будемо чинити у світлі діла Божі, як вдень благочестиво будемо ходити, і всяку несправедливість від себе відкинемо; і не покладатимемо перешкод ближньому на спокусу. Залишимо похоті плоті, зростимо душевні дарування, дамо хліб тим, хто потребує, і приступимо до Христа, в покаянні взиваючи: Боже наш, помилуй нас!

Скільки людей погоджуються з думкою, що піст — це час, коли саме по собі приємне і гарне забороняється, так ніби Господь має задоволення від того, що ми мучимось. Проте для творців великопісних стихир піст означає щось цілковито протилежне; це повернення до нормального життя, до того постування, яке порушили Адам і Єва, впустивши таким чином у світ страждання і смерть. Тому Великий Піст вітається як духовна весна, як прихід радості і світла:

Лише ті, хто «радуються в Господі», для кого Христос і Його Царство — найвище благо і радість життя, здатні радо поборювати зло і гріхи до особистої остаточної перемоги над ними. Ось чому саме до мучеників звертаємося в кожній великопісній службі, саме їх славимо в особливих, присвячених їм стихирах. Бо вони віддали перевагу Христу перед усім іншим на світі, включаючи саме життя: вони таку мали радість во Христі, що могли разом зі святим Ігнатієм Антиохійським сказати, помираючи: «Тепер ми починаємо жити…». Вони — свідки Царства Божого, бо лише той, хто побачив і відчув його розкіш, має силу для такої найвищої самопосвяти. Вони — наші супутники, наші натхненники у дні Великого Посту, який для нас є часом боротьби, змагань за відновлення божественного, небесного і вічного первня, начала у наших душах.

Мечів і вогню не убоялися безстрашні у вірі страстотерпці і цим мучителів вразили… Вас усікали мечем, а ви радувалися, мученики, оспівуючи Христа і прославляючи во віки віків.
Зодягнувшись добре у броню віри й озброївши себе Хреста знаменням, стали ви сильними вошами, що мужньо протистояли мучителям і диявола облесливість побороли; ви, що переможцями будучи, сподобилися вінців, моліться завжди за нас, щоб спаслися душі наші.

Протягом сорока днів Хрест Господній, Його Воскресіння і промениста радість Пасхи — головна тема усіх великопісних піснеспівів, постійне нагадування, що, який би не був важкий і вузький шлях, він в кінці приводить до Трапези Христа в Його Царстві. Як я вже говорив, чекання і передчуття великодньої радості переходить через увесь Піст і надає справжнього сенсу великопісному подвигу.

Бажаючи причаститися божественної Пасхи… наставляймо себе на подвиг Посту… щоб сподобитися священної Христової Пасхи в духовній радості.

Пісна Тріодь — невідома, забута книга. Якби ж то ми знали, що в ній можемо знайти відродження, здобути знову дух не лише Великого Посту, але й всього Православ`я — «пасхального» чину життя, смерті і вічності.

протопресіитер Олександр Шмеман

У середу 23 листопада храм Стрітення Господнього зустрічає чудотворну Барську ікону Божої Матері.
Початок богослужіння о 12.00.
Молебень з акафістом у верхньому храмі очолить митрополит Вінницький Варсонофій.
Запрошуємо до спільної молитви за наш народ, за українське воїнство та за нашу Церкву!

Брати і сестри!

З благословіння митрополита Вінницького Варсонофія, до вечірнього молитвовного правила додаємо ще молитву за нашу Церкву.

 

Прийдіть, вірні, животворчому древу поклонімося, на ньому Христос, Цар слави, волею руки розпростер і возніс нас до першого блаженства, яке раніше ворог із заздрости украв і відігнав нас від Бога. Прийдіть, вірні, древу поклонімося, ним же сподобилися невидимих ворогів знищити голови. Прийдіть, всієї вселенної народи, хрест Господній піснями вшануємо. Радуйся, хресте, загиблого Адама остаточне визволення, тобою бо побожні царі наші хваляться, твоїй бо силі ізраїльські люди підкоряються, тебе нині християни зі страхом цілують, на тобі розіп’ятого Бога славлять, взиваючи: Господи, на хресті розіп’ятий, помилуй нас як благий і чоловіколюбець.

(зі святкового богослужіння)

Перші християни дуже любили на стінах своїх храмів зображувати Мойсея в пустелі, бо для Церкви Христової він був прообразом спасіння, Нового Завіту.

У Священному Писанні розповідається, що після того, як ізраїльтяни, очолювані пророком Божим Мойсеєм пройшовши через море, врятувалися з рабства, вони опинилися в безводній і грізній пустелі, яка багато чим здалася куди страшнішою, ніж рабство, пригноблення, підневільна робота. І от день, тиждень, місяць йдуть вони по неймовірній спеці, серед каміння, серед випалених рівнин, серед скель. Люди гинуть без води, і немає ні джерела, ні краплі вологи; море залишилося позаду, розжарене небо без єдиної хмарки, а шлях до Святої гори, куди вони прямують, далекий, і ніхто не знає, скільки ще йти ось так, збиваючи в кров ноги.

І раптом маленький кущик, і біля нього джерело. Люди кидаються, хочуть пити і тут же випльовують цю воду – гірка вона, як морська вода. А в тих землях, видно, були поклади солі, вони і перетворювали воду на непридатну, а джерело це називалося «мерра» – гіркота. Уявіть собі: вже надія спалахнула, у розжареній пустелі – свіжа, прохолодна вода, що б’є з-під землі. Але вона гірка, її неможливо пити… І люди заплакали від образи, досади і відчаю. І тоді пророк Мойсей кинув дерево у воду, потримав його там, і вода поступово стала придатною для питва.

Це оживлення джерела, що було отруйним, нагадує нам про інше дерево, що поставлене посеред нашого життя, – Дерево Хресне; ми стоїмо сьогодні перед його зображенням. Дерево Хресне змінює гіркоту життя на чисту, прохолодну живу воду спасіння, що йде від Господа. Недаремно Він сказав – ви сьогодні чули в Євангелії – «що деякі з тих, які стоять тут… побачать Царство Боже, що прийшло в силі». Царство Боже приходить через Хрест Христовий, через Його безмежну любов, що всіх нас охоплює. Царство Боже є мир, світло і спасіння Христове.

Але можна знаходитися поряд з цим джерелом і не пити з нього, можна ходити поряд з ним – і вода життя все одно буде гіркою, якщо ми житимемо як і раніше: у себелюбстві, у суєтності, у гордині, у засудженні один одного. Якщо ж ми хочемо, щоб вода спасіння торкнулася нашого серця і оживила його, ми повинні намагатися твердо відкинути і засудження, і піднесення, і ненависть, і злість, і наклеп – усе, що отруює наше життя. І тоді ми побачимо Царство Боже, що прийшло в силі, не десь, не після смерті, а вже тут, у цьому житті. Тоді усе свідчитиме нам про Нього, про Господа нашого.

І вранці, знайшовши хоч би одну хвилину серед звичайних повсякденних справ і ставши перед Його лицем, ти відчуєш, як Він на тебе поглядає з любов’ю і закликає тебе до праці. Благословення Боже з тобою в праці кожну хвилину життя. Царство Боже, яке приходить у силі, встановлюється в серці, бо Христос сказав: «Царство Боже всередині вас є – візьми, піди і пий живу воду Царства Божого». А ми стоїмо, як древні ізраїльтяни, біля цього джерела, і вода нам здається гіркою, бо немає в нас сили віри, яка б перетворила цю воду з гіркої в живу. Гірка вода тужливого, одноманітного, повного монотонних трудів життя тече і йде в пісок, і немає надії, і немає проблиску, і немає спасіння – смуток, хвороби, неміч, прикрощі, озлоблення, холодність серця, безглуздя життя – от «мерра», – гірка вода нашого буття без Хреста Христового.

Але якщо є в нас Хрест, і якщо є в нас віра, тоді все змінюється, тоді кожної миті ми перед Його обличчям, і Він торкається нашого серця. Тільки тоді зазвучить молитва, безмовна чи словесна, – будь-яка – вона рветься з серця подякою, захопленням любов’ю Божою, бо з нами Господь. Він до нас прийшов і нас наповнив Своєю благодаттю, нас, мало на що здатних, немічних і негідних відвідав.

Жива вода слова Божого, Хреста Христового тече до нас, щоб нас відновити, нас оживотворити і дати нам сили йти в подальшу дорогу.

протоієрей Олександр Мень

Тропарь
Спаси, Господи, люди Твоя / и благослови достояние Твое, / победы на сопротивныя даруя / и Твое сохраняя Крестом Твоим жительство.

Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу православним християнам над супротивниками подай і хрестом Твоїм охороняй нас, оселю Твою.

Кондак
Вознесыйся на Крест волею, / тезоименитому Твоему новому жительству / щедроты Твоя даруй, Христе Боже, / возвесели нас силою Твоею, / победы дая нам на сопостаты, / пособие имущим Твое oружие мира, / непобедимую победу.

Вознісся на хрест волею, Христе Боже, даруй же щедроти Твої новим людям Твоїм, що носять ім’я Твоє. Звесели силою Твоєю православних людей, подаючи їм перемогу над супротивниками зброєю миру — хрестом Твоїм, непоборним знаменом перемоги.

Як ви всі добре знаєте, свято Різдва Пресвятої Богородиці – це перше свято церковного року.

Що йому передувало? Сум і скорбота, сум Йоакима і Анни, які вже не сподівалися отримати Божу втіху, не сподівалися мати дітей. Але на старості літ до них несподівано прийшла неочікувана радість, у них народилася Дочка, яку вони назвали Марією.

Так само потім народився Іоанн Хреститель, у батьків, які вже не сподівалися мати дітей. І в Старому Завіті не раз було так: немовля Мойсей мав загинути, але мати, рятуючи, поклала його в кошик і пустила течією ріки, кошик винесло до берега і його знайшла дочка царя, яка згодом Мойсея виховала.

Так буває не лише в церковній історії, але і в людському житті, коли, здавалося б, усе вже рухнуло, сподіватися вже немає на що, по-людськи міркуючи, усе пропало. Але от саме тоді і приходить милість Божа, любов Божа. Вона приходить як неочікувана радість, неочікувана втіха, неочікувана для нас допомога.

Тому в це свято ми всі, хто прийшов і приніс свої болі, свої негаразди, свої тягарі та випробовування, сповнюємося надією, ми знаємо, що якими б не були скрутними часи, попри все Господь піклується про нас. Тому ми сповнені надіями, сповнені сподіваннями, що Господь не залишить нас, що Він підтримає нас. І ми вдячні Йому за ту неочікувану радість, яку Він нам дає, щоб ми не впали, не заблукали, не знемогли на нашому життєвому шляху. Амінь.

протоієрей Олександр Мень

Тропар свята

Рождество Твое, Богородице Дево, / радость возвести всей вселенней: / из Тебе бо возсия Солнце Правды, Христос Бог наш, / и, разрушив клятву, даде благословение, / и, упразднив смерть, дарова нам живот вечный.

Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній: з Тебе бо засяяло Сонце правди — Христос Бог наш, і, зруйнувавши клятву, Він дав благословення і, перемігши смерть, дарував нам життя вічне.

Рождество Твоё, Богородица Дева, / радость возвестило всей вселенной, / ибо из Тебя воссияло Солнце правды, Христос Бог наш; / и, отменив проклятие, Он дал благословение, / и, упразднив смерть, даровал нам жизнь вечную.

Кондак свята

Иоаким и Анна поношения безчадства / и Адам и Eва от тли смертныя свободистася, Пречистая, / во святем рождестве Твоем. / То празднуют и людие Твои, / вины прегрешений избавльшеся, / внегда звати Ти: / неплоды раждает Богородицу и Питательницу Жизни нашея.

Йоаким та Анна від неслави бездітства, і Адам з Свою від тління смертного визволилися Пречиста, у святому народженні Твоєму, його святкують і люди Твої, від гріхів визволившись, взиваючи до Тебе: неплідна народжує Богородицю і Матір життя нашого.

Иоаким и Анна от поношения за бездетность / и Адам и Ева от тления смертного освободились / святым Твоим рождеством, Пречистая. / Его празднуют и люди Твои, / от осуждения за грехи избавленные, восклицая Тебе: / “Неплодная рождает Богородицу и Питательницу Жизни нашей!”

 

Успенський піст вельми насичений подіями, його початок та середина відмічені святами. Суворість власне пісних вимог компенсується яскравістю свята Винесення Чесних Древ Хреста Господнього та радістю Господнього Преображення. І ось як у нас все відбувалося.

О, великий Христов угодниче и преславный Целебниче, великомучениче Пантелеимоне!Душею на Небеси Престолу Божию предстояй и Триипостасныя Его славы наслаждаяйся, телом же и ликом святым на земли в Божественных храмех почиваяй и данною ти свыше благодатию различная чудеса источаяй, призри милостивным твоим оком на предстоящия люди, честней твоей иконе умильно молящияся и просящия от тебе целебныя помощи и заступления; простри ко Господу Богу нашему теплыя твоя молитвы и испроси душам нашим оставление согрешений. Се бо мы, за беззакония наша не смеюще возвести очеса наша к высоте небесней, ниже вознести глас молебный к Его в Божестве неприступней славе, сердцем сокрушенным и духом смиренным тебе, ходатая милостива ко Владыце и молитвенника за ны, грешныя, призываем, яко ты приял еси благодать от Него недуги отгоняти и страсти исцеляти.

Тебе убо просим: не презри нас, недостойных, молящихся тебе и твоея помощи требующих.
Буди нам в печалех утешитель, в недузех лютых страждущим врач, напаствуемым скорый покровитель, очесем недугующим прозрения датель, ссущим и младенцем в болезнех готовейший предстатель и исцелитель: исходатайствуй всем вся, яже ко спасению полезная, яко да твоими ко Господу Богу молитвами получивше благодать и милость, прославим всех благих Источника и Дароподателя Бога, Единаго в Троице Святей славимаго Отца и Сына, и Святаго Духа ныне и присно, и во веки веков. Аминь.

Молитва иная

О великий угодниче Христов, страстотерпче и врачу многомилостивый, Пантелеимоне!Умилосердися надо мною, грешным рабом, услыши стенание и вопль мой, умилостиви Небеснаго, Верховнаго Врача душ и телес наших, Христа Бога нашего, да дарует ми исцеление от гнетущаго мя недуга. Приими недостойное моление грешнейшаго паче всех человек. Посети мя благодатным посещением. Не возгнушайся греховных язв моих, помажи елеем милости твоея и исцели мя: да, здрав сый душею и телом, остаток дний моих, благодатию Божиею,
возмогу провести в покаянии и угождении Богу и сподоблюся восприяти благий конец живота моего.

Ей, угодниче Божий! Умоли Христа Бога, да предстательством твоим дарует ми здравие телу и спасение души моей. Аминь.
Молитва иная (благодарственная, после исцеления от болезни)

Святый великомучениче, целителю и чудотворче Пантелеимоне, всеизрядный угодниче Божий и молитвенниче присный христиан православных!

Достойно наречен еси Пантелеимоном, еже есть всемилостивый, яко, прияв от Бога благодать молитися за ны и болезни целити, ты богатно подаеши всем, к тебе притекающим, различная исцеления и вся к жизни временней и ко спасению потребная: его ради и мы недостойнии, сподобившеся твоея милости, паки пред святою твоею иконою прибегаем к тебе, и прославляюще тя, яко искренняго угодника Божия, нашего же вернаго молитвенника и исцелителя, усердие благодарим тя и подателя всех благ Господа Бога нашего о великих благодеяниих, от Него тобою нам бывших.

Приими убо милостивно малое сие молитвенное благодарение наше, зане не имамы ино что по достоянию воздати тебе, и прочее время живота нашего не лиши нас, немощных и грешных, твоея помощи и молитвеннаго ходатайства у Господа Бога нашего, Емуже подобает всякая слава, благодарение и поклонение, Отцу и Сыну и Святому духу, ныне и присно и во веки веков. Аминь.

Тропарь великомученику и целителю Пантелеимону

Страстотерпче святый и целебниче Пантелеимоне, моли Милостивого Бога,
да прегрешений оставление подаст душам нашим.

Кондак

Подражатель сый Милостиваго, и исцелений благодать от Него прием,
страстотерпче и мучениче Христа Бога,
молитвами твоими душевныя наша недуги исцели,
отгоня присно борца соблазны от вопиющих верно: спаси ны, Господи.

Величание

Величаем тя, страстотерпече святый великомучениче и целебниче Пантелеимоне,
и чтим честная страдания твоя, яже за Христа претерпел еси.

Тропар

Церковнослов’янською	Переклад
Благословен еси, Христе Боже наш, иже премудры ловцы явлей, низпослав им Духа Святаго, и теми уловлей вселенную. Человеколюбче, слава Тебе.	Благословенний Ти, Христе Боже наш, що премудрими рибалок явив, пославши їм Духа Святого, і ними уловив вселенну. Чоловіколюбче, слава Тобі

Кондак

Церковнослов’янською	Переклад
Егда снизшед языки слия, разделяше языки Вышний; егда же огненные языки раздаяше, в соединение вся призва, и согласно славим Всесвятаго Духа.	Коли Ти зійшов, мови змішав, розділив Ти народи, Всевишній. Коли ж вогненні язики роздавав, то покликав усіх до єдності, і однодушно славимо Святого Духа.