Підготовчі седмиці до Великого посту ставлять нас перед обличчям нашої гріховності; сам же Великий піст, який у церковних піснеспівах називається весною духовною, кличе нас піднятися духом, розквітнути в серці й розумі радістю та благоговінням перед Христом і Його спасительним ділом – адже ми спасенні, тому що ми Ним улюблені, – а також перед великими чудесами й діяннями Господніми.
У сьогоднішніх апостольському та євангельському читаннях нам відкривається Божество, неперевершеність і велич Спасителя. Хто може прощати гріхи на землі, окрім Бога? – запитують люди. І Спаситель, звершуючи перед ними чудо, стверджує, що так само, як Він може відновити людину у її тілі, так само може Він відновити і її духовну цілісність, простивши всякий гріх, очистивши від усякої нечистоти, відновивши в ній у славі й красі Божий образ.
І ще: кожна неділя Великого посту нагадуватиме нам про те, як Господь виливає на нас Свою Божественну благодать. І ми називаємо її Божественною згідно з ученням Православної Церкви, проголошеним святим Григорієм Паламою, день якого ми сьогодні святкуємо. Він, спираючись на досвід святих, проголосив, що благодать Всесвятого Духа – це не щось створене, а Саме Божество, яке виливається на творіння, пронизує його до самих глибин і робить людину, за словом апостола Петра, причасником Божественної природи (2 Пет. 1, 4).
Це вчення, засноване на особистому досвіді святих і на досвіді всієї Церкви в її сукупності, є, можливо, нашою найбільшою радістю: ми здатні не просто стати духоносними в якомусь переносному значенні, але воістину богоносними, ставши через благодать, яка є Саме Божество, причасниками Божественного життя і Божественної природи.
Це – слава людська, це – наше покликання. Тому й святий Іриней Ліонський говорить, що слава Божа, сяйво Боже, Боже торжество – це людина, яка виросла до повної міри своєї величі. Це наше покликання, це голос Божий, звернений до нас, який кличе нас стати тими, ким Бог задумав нас, стати тими, ким Він побажав нас бачити.
Вступімо у Великий піст так, щоб вирости до повної міри нашої людської гідності, щоб у нас засяяла слава Божа і щоб через нас ця благодать поширилася на весь всесвіт. Адже апостол Павло говорить, що все творіння стогне в очікуванні моменту, часу, коли з’явиться слава синів Божих, коли людина стане гідною свого покликання і введе все творіння у Царство Боже.