Христос на Голгофі! Спаситель на Хресті! Праведник в муках! Чоловіколюбець вбитий людьми! Хто має совість, нехай засоромиться! Хто має серце, нехай плаче! Хто має розум, нехай розуміє!
З чим порівняти цю подію, таємну, як безодня, важку, як земля, страшну, як пекло? З якою з мільйонів щоденних подій в неосяжному всесвіті, які бачать наші очі і про які чують наші вуха, порівняти цей, що не має назви, злочин на Голгофі? З ягням серед голодних вовків? Чи з невинним немовлям у пащі царя зміїв? Чи з матір’ю, оточеною божевільними синами і доньками? Чи з майстром, що потрапив у ним самим створену машину і порубаним на шматки механізмом цієї машини?
Милосердний Самарянин, що рятував людство від ран, нанесених розбійниками, Сам попався розбійникам. Сім видів розбійників оточили Його. Першого розбійника представляє сатана, другого – старійшини і вожді народу іудейського, третього – Іуда, четвертого – Пилат, п’ятого – Варава, шостого – нерозкаяний злочинець на хресті і сьомого – розкаяний злочинець на хресті. Ось дві людини в однаковому становищі: обидва прибиті до хреста, обидва покидають світ цей, нічого більше від нього не очікуючи! І, все-таки, які вони різні! Хресні муки одному вбили і тіло, і душу; а другому вбили тіло і спасли душу. Хрест Христів одному був на спокусу, а другому – на спасіння.
Такі розбійники оточили Христа. Але, о благодать Божа, допоможи нам, перш ніж ми засудимо цих розбійників, що розіп’яли на хресті Господа любові, роздивитися своє власне життя і дослідити, чи не належимо й ми до тієї самої розбійницької банди. О, якби ми були подібні на сьомого розбійника, котрий покаявся на хресті і в стражданнях тілесних знайшов і здобув спасіння своєї грішної душі!
Якщо хтось дихає ненавистю до Бога і людей, то він є найближчим товаришем сатани і найгострішою зброєю його.
Якщо хтось переповнений заздрощів до богоугодних людей і рабів Христових, то він розбійник і боговбивця, подібний до Ірода, Анни, Кайяфи та інших вождів і старійшин народу іудейського.
Якщо хтось сріблолюбець, то не далеко він від зради Бога і його найближчим товаришем у розбійницькій ватазі світу цього є Іуда.
Якщо хтось малодушний у захисті праведників і так боїться за своє становище і комфорт, що згодиться навіть і на вбивство праведника, – той такий самісінький розбійник, як і Пилат.
Якщо хтось творив смуту і вбивства, а замість нього постраждав інший, через судову помилку чи через людську нечесність, – він розбійник, подібно до Варави.
Якщо хтось ганить Бога все своє життя, ділами чи словами, і навіть у смертну годину на язику в нього богохульство, – воістину, його духовним братом є розбійник-богохульник на хресті.
Нехай же буде благословенним той, хто, зазнавши мук за гріхи свої, нікого не ганить і нікого не засуджує, але пам’ятає про гріхи свої і благає у Бога прощення і спасіння! Нехай буде благословенний цей сьомий розбійник, який зрозумів, що страждання його на хресті заслужені гріхами його, і зрозумів, що страждання невинного Спасителя не заслужені, але сприйняті за гріхи других людей; і покаявся, випросив милість Божу і першим увійшов до Раю вічного життя разом із Спасителем! Три одкровення отримали ми через нього: спасенність покаяння, навіть і в годину смертну; спасенність молитви до Бога; і швидкість Божого милосердя. Чудесний приклад залишив він всім нам, що яким би не було гріхом себе забруднили, від Бога відпали і до злочинців приєдналися. Всякий гріх – злочин проти Бога, і кожен, хто здійснив хоча б один-єдиний гріх, входить у число розбійників, тобто, рабів сатани. Тож нехай же ніхто у муках не нарікає, щоб муки не стали йому не на спасіння, а на погибель; але нехай освітлює морок страждань роздумами про свої гріхи, покаянням і молитвою. Тільки так муки будуть йому не на погибель, а на спасіння.
Ось Людина! (Ін.19:5) – вигукнув Пилат перед натовпом іудеїв, вказуючи їм на Христа у терновому вінку і багряниці. Чому Пилат так вигукнув? Захоплюючись гідністю, спокоєм і мовчазністю Христовою, чи маючи намір викликати співчуття іудеїв? Можливо, і те, і друге. Вигукнімо і ми з захопленням: «Ось Людина!». Ось істинна, справжня, прекрасна Людина, яку задумував Бог, коли творив Адама. Ось Людина лагідна, смиренна і покірна волі Божій, яким був Адам в Раю до гріхопадіння і вигнання. Це Людина, в Якій немає ненависті і злості, Людина, що має непохитний мир серед бурі ненависті і злості людської і бісівської! Його боріння завершене в саду Гефсиманському. Тоді, коли Він втретє і востаннє проголосив до Отця: нехай буде воля Твоя, – настав мир в душі Його. Цей мир додавав Йому гідності, що дратувала іудеїв і викликала захоплення у Пилата. Він передав тіло Своє волі Отця Свого, як трішки згодом передав в руки Його дух Свій. Свою Людську волю Він повністю підкорив Божественній волі Отця Небесного. Не бажаючи нікому зла, незлобливий Агнець йшов, згинаючись під вагою Хреста, на Голгофу. Не так тяжіло на Ньому дерево Хресне, як гріхи роду людського, гріхи, які разом з Його тілом повинні були бути прибитими до дерева того.
Та чи варто говорити, що Христос в ці страшні години нікому не бажав зла? Це означає сказати тільки половину. Він всім і кожному бажав тільки добра. Але і цим сказано не все. Він не тільки бажав добра, але й до останнього Свого подиху трудився на благо людей. Навіть на самому Хресті Він трудиться на благо тих, хто прибив Його до дерева. Все, що Він міг зробити для них під час Своїх хресних страждань, Він зробив, а саме: простив їм гріх їх.
«Чим більша любов, тим більші і страждання», – говорить преподобний Феодор Студит. Якщо ми ще не здатні виміряти любов Господа Ісуса Христа до нас, постараймося виміряти страждання Його за нас. А страждання Його за нас були настільки великі і жахливі, що й земля відчула їх і стряслася; і сонце відчуло його – і затьмарилося; і камені – і розбились; і завіса – і роздерлась; і гроби – і відкрились; і померлі – і воскресли; і сотник під Хрестом – і визнав Сина Божого; і розбійник на хресті – і покаявся. І нехай не буде наше серце сліпішим за землю, твердішим за камінь, нечутливішим за гроби і мертвішим за покійників, але покаймося як розбійник на хресті, і поклонімося Синові Божому, як сотник Пилатів під Хрестом; щоб і ми так, з багатьма святими братами і сестрами, були навіки викуплені від смерті стражданнями Христовими, очищені пречистою кров’ю Його, обійняті розпростертими руками Його святими і удостоєні безсмертного Царства Його. Бо ті, хто знехтували цим, залишаться при житті цьому в антихристовій розбійницькій шайці, а у житті іншому будуть мати долю нерозкаяних розбійників, далеко, далеко-предалеко від лиця Божого. Бо, хоча Бог одного разу був з розбійниками на землі, Він ніколи не буде з ними на небі.
Поклонімося ж страстям Господа, розіп’ятого за нас, грішних. Визнаваймо і прославляймо Його святе ім’я. Нехай буде Йому честь і слава, як істинній Людині і істинному Богові, з Отцем і Святим Духом – Тройці Єдиносущній і Нероздільній, нині і прісно, у всі часи і на віки віків. Амінь.
святитель Миколай Сербський