Воля Божа завжди вища за волю людську. Завжди у Священному Писанні Господь каже Своє перше слово. Ось чому в Євангелії ми читаємо: “Не ви Мене обрали, але Я вас обрав“, – говорить Господь (Ін. 15:16).
І ми тут – не за власним бажанням, а за Божим закликом. Господь покликав нашого прабатька Авраама, батька віруючих. Не Авраам покликав Бога, а Бог покликав його і сказав: йди, і твори волю Мою. Так само було і з пророком Мойсеєм, якого Господь спонукав на великі діяння. Так було з усіма іншими Божими мужами, яких Він закликав на служіння. Так само сталося з Дівою Марією, яку Отець Небесний покликав на великий подвиг, – бути Матір’ю Визволителя роду людського. Звичайно, Вона не чекала, звичайно, Вона була збентежена, як каже нам євангеліст Лука, збентежена благою ангельською звісткою. “Як же станеться це?” (Лк. 1:34) – запитала Вона.
І коли закликає нас Господь, ми, смертні, грішні люди, маємо бути готові прийняти Його слово. Інакше воно прозвучить, як глас вопіющого в пустелі (Мк. 1:3), який ми не почуємо, і підемо своєю життєвою дорогою глухими до Його заклику.
Тому все ті, хто був покликаний Богом і виконав Його волю як зміг, – вони готувалися до цього. Душа їх була готова. І немає сумніву, що Діва Марія, Назаретська Діва, яка жила, ніким не відома, у безвісності, Вона теж була готова до явлення ангела, який Їй сповістив про велику честь стати Матір’ю Господа. Як Вона готувалася, Священне Писання не говорить – євангеліст нам просто свідчить, що ангел Гавриїл був посланий у Назарет до Діви, яка була обручена з Йосифом.
Але старовинне передання розповідає нам про найголовніше, про те, що з дитинства батьки присвятили Її Богові. Так, із самого дитинства! І сьогодні ми святкуємо підготовку цього великого сосуду Божого, Пресвятої Матері, до ангельської звістки. Нехай ми нічого не знали б про це, ми все-таки повинні були б здогадатися, що не випадково Бог обрав саме Її: Вона була готова, воля Її була спрямована до Господа, серце Її було відкрите Небу.
Її приводять у Храм, оскільки Вона сама стане Храмом Божим. Але якщо древній Храм мав Святе святих закритим, то Мати Божа явила нам Сина Свого, Який відкритий усім, відкритий кожному, хто хоче почути Його голос, сприйняти Його благодать, увійти до Його спасіння і в радість вічного життя.
Тому і ми з вами, наслідуючи всіх обранців Божих, повинні прагнути бути готовими прийняти Божу благодать, Божу силу. Готувати себе молитвою, зосередженістю, відвідуванням храму, участю у таїнствах, постійним читанням Слова Божого, вірою, вірою, і ще раз вірою. Віра – довіра до Бога – відкриває наші вуха до слова Божого, відкриває наше серце до прийняття Його великої благодаті і спасіння. Бо спасіння наше є таємниця Божа і таємниця людська. Без людини Бог не може спасти людину. Без нашої участі, нашого серця, нашої волі Боже спасіння пройде повз, як промінь світла, що намагається проникнути в будинок, але щільно закриті віконниці і товсті стіни не дають проникнути туди променю світла.
Так відкриємо віконниці своєї душі, відкриємо двері свого серця, щоб Слово Боже могло увійти до нас. Амінь.
протоієрей Олександр Мень