Майже непомітно минув час Великого посту. Саме так, період, що ми називали святою Чотиридесятницею, скінчився напередодні свята Входу Господнього до Єрусалима. Сорок днів ми готували себе до тижня, у якому будемо згадувати Страждання Господа нашого. Зараз вже стало зрозуміло, що саме про це варто було думати півтора місяці тому. Але перший тиждень посту завжди відзначається двома речами: люди намагаються старанно відвідувати перші, унікальні постові богослужіння, а між ними шукають по друзях та в інтернеті «що б з’їсти, аби смачне та пісне».
Все, що ми чуємо у храмі на службах Великого понеділка, вже не має на меті виховати нас, закликати до покаяння. Зараз вже час аналізу та висновків. А тому у цей день згадуються два сюжети зі Святого Письма: старозавітна історія Іосифа Прекрасного та безплідна смоківниця. Святий Іосиф був правнуком праотця Авраама, якого називають «батьком всіх віруючих». Тобто, з роду, який тримав традицію почитання істинного Бога. Але це не завадило його братам продати Іосифа у рабство, всупереч законам Божим та людським.
Безплідна ж смоківниця згадується нами тому, що за законами природи вона має випускати листя лише після того, як на ній з’являться плоди. Без них оманливе зелене листя є вкрай влучним євангельським образом віруючих, що мають у своєму розпорядженні всі спасительні засоби, а обирають лише їх зовнішню сторону. Так Господь викривав іудейських фарисеїв, так Церква звертається і до нас. Брати праведного Іосифа мали Завіт, що даний Богом Аврааму. До нас же прийшов на землю Сам Господь, аби вивести з гріховної круговерті та привести до Свого Чертогу. Але як тоді, так і зараз, плодів нема і ми висихаємо.
Тож нехай тиждень, у якому кожен день – Великий, приготує кожного з нас до гідної зустрічі святого дня Христового Воскресіння!