У суботу, що завершує перший тиждень Великого посту, богослужбові піснеспіви дають нам нове підтвердження того, що розумний пост приємний Богу і ті ,що постяться, перебувають під Його особливим покровительством. У той самий час євангельське читання попереджає: пост і інші релігійні настанови – не самоціль і мають сенс лише тоді, коли допомагають, а не заважають нам нормально жити й працювати на благо сім’ї та суспільства. “Субота для людини, а не людина для суботи”! Точно тому на завершення першого суворого великопостного тижня ми читаємо про те, як Христос з учнями “порушували” біблійні настанови, викликаючи формально справедливі докори з боку книжників і фарисеїв – цих ревносних постників і благочестивих ревнителів Мойсеєвого Закону.
У цю саму суботу Православна Церква з вдячністю відзначає пам’ять святого великомученика Феодора Тирона, який загинув на початку IV століття під час останніх переслідувань християн. Святий Феодор Тирон був воїном у місті Аласії Понтійського краю, розташованому в Малій Азії на узбережжі Понта Евксинського, тобто Чорного моря. Його прізвисько Тирон вказує на військове звання – це “молодий воїн (новобранець)” (на відміну від стратилата), який виконував переважно караульну службу. За відмову принести жертву ідолам Феодора було піддано мучеництву й засуджено на спалення. Це сталося близько 306 року за правління римського імператора Галерія (305–311). Непошкоджене вогнем тіло святого Феодора було поховане в Евхаїтах, недалеко від Амасії. Пізніше його мощі перенесли до Царьграду; голова святого знаходиться в Італії, у місті Гаєте. Пам’ять святого Феодора за непересувним (мінейним) календарем – 17 лютого / 2 березня.
Вже незабаром після смерті святого Феодора, християнство стало дозволеною релігією (з 313 року), а імператори, починаючи з Константина Великого (306–337), були християнами. Однак у 361 році влада ненадовго перейшла до племінника Константина, Юліана, який “відзначився” своїм відмовленням від Христа та спробою повернути імперію до віддання язичництву. За це він отримав прізвисько “Апостат”, що перекладається з грецької як “Відступник”.
У 362 році, бажаючи посміятися над християнами, Юліан велів начальнику Константинополя під час Великого посту окропити всі продукти на ринках кров’ю жертвопоклонницьких ідолів. Таким чином він хотів залучити нічого не підозрюючих християн до язичницької жертви та “знищити” всі їх пости. Тоді святий Феодор Тирон, з’явившись перед архієпископом Євдоксієм з іншого світу, наказав йому оголосити усім християнам, щоб ніхто не купував нічого на ринках. Попереджені своїм пастирем, віряни були змушені харчуватися цього дня лише домашніми запасами, переважно вареним зерном. На пам’ять про цю подію звершується пам’ять святого.
У явленні мученика Феодора відображається його особлива заступницька роль, оскільки він з’явився перед архієпископом Євдоксієм у день своєї пам’яті (362 року Пасха припадала на 31 березня, а перша неділя Великого посту – на 17 лютого). Пам’ять мученика Феодора відзначала торжество Православ’я над коварством язичництва. У IX столітті в першу неділю Великого посту стали святкувати перемогу Православ’я над іконоборством, і пам’ять мученика Феодора була перенесена на попередній день, але ідея першої великопостної неділі збереглася: це – Торжество Православ’я.