Неподалік від Анкари, майже у самому центрі Турції знаходиться місто Сівас. Засноване у І ст. до н.е., воно пережило багато перетворень та завоювань і зараз мало чим відрязняється поміж інших міст. Але саме завдяки подіям, що відбувалися у IV ст., ми пам’ятаємо про нього й понині.
Місто Себастія на той час було столицею провінції Мала Арменія. Коли у 313 році влада Римської імперії затвердила права християн, правитель східної частини імперії Ліциній не став підкорятися Міланському едикту і розпочав на своїх землях новий етап гонінь на них. Особливу увагу приділяли виявленню християн поміж римського війська. У Себастії тоді був розквартирований ХІІ римьский легіон, поміж которого був загін з 40 найбіфльш відважних воїнів. Воєначальник Агриколай був дуже здивований, коли саме цей загін з усього легіону відмовився підкоритися наказу принести жертву римським ідолам. Солдати були ув’язнені та віддані на тортури, але жоден не змінив власного рішення.
Тоді Агриколай наказав знати з воїнів одежу і завести їх у озеро, з якого тоді ще навіть не встиг зійти лід. Історія зберегла слова мучеників: “Жорстока зима, але солодкий Рай. Недовго потерпимо і зігріє нас Небесне Царство. За одну ніч виміняємо собі цілу вічність”.
Задля перевірки мучеників на витримку на березі озера було споруджено лазню, у якій постійно підтримувався жар. Приблизно опівночі один з стражників, що охороняв місце страти, побачив янголів, які зходили з Неба і роздавали нагороди тим, що стояли у крижаній воді. Лише один з них не витримав мук і встиг вибігти на берег, але впав там мертвим. Саме він і залишився без Небесної нагороди.
Побачивши це один з стражників зкинув з себе одежу і зі словами “Я також християнин” пішов у воду.
Вранці мученикам, що ледь дихали, було перебито гомілки, а тіла їхні було спалено, аби вони не дісталися християнам. Але за три дні єпископу Себастії Петру уві сні було явлено місце, де вірні змогли зібрати святі мощі.
Імена святих мучеників: Киріон, Кандід, Домній, Ісихій, Іраклій, Смарагд, Евноїк, Валент, Вівіан, Клавдій, Пріск, теодул, Євтихій, Іван, Ксантій Іліан, Сисиній, Огій, Аетій, Флавій, Акакій, Екдикій, Лісимах, Александр, Ілій, Горгоній, Теофіл, Доміциан, Гай, Леонтій, Афанасій, Кирило, Сакердон, Миколай, Валерій, Філиктимон, Северіан, Кудіон, Мелетіон, Аглай (стражник, що приєднався до мучеників).
Пам’ять 40 мучеників відноситься до найшанованіших свят. У день їх пам’яті навіть полегшується суворість Великого посту і звершується Літургія Передосвячених Дарів.