Якби жінки рятувалися дітонародженням, то всі циганки поголовно були б святими.
Якби чоловіки рятувалися слухняністю, яка вище за піст і молитву, то солдати Бундесверу поголовно були б святими.
Якби піст полягав у куштуванні трави, то не люди, а зайці прийняли б честь і славу Раю.
Але так виходило, що в Авраама, був тільки один син Ісаак. Проте який. А в Іоакима і Анни лише одна дівчинка – Діва Марія. Проте яка. Справа не в кількості, а в якості. А якість у здатності прийняти в душу Христа. І ще важливо, щоб не було підміни сенсу засобами.
Напередодні посту особливо сильно впадає у вічі біляцерковний пласт підміни цілей, що склався в середовищі новонавернених. Новонавернені часто приходять у Церкву не для того, щоб знайти Христа, залучитися до великої традиції і досвіду, а для того, щоб реалізувати свої пристрасті в новому середовищі. Вони часто привносять дух боротьби, в якому живуть у світі.
На першій стадії деякі енергійні новонавернені (чи так звані “неофіти”) вступають у бій із зовнішніми ворогами: світовою закулісою, масонами і всіма тими, хто ухиляється від боротьби. Існує маса варіацій цієї боротьби аж до боротьби із змовою знищення народу неправильним фабричним хлібом. Той, хто вигадав теорію харчової змови, живе в Тульській області, а однодумців має вже по всій країні. “Їжа зі свого городу і бездріжджовий хліб” – так вони бачать свій удар по силам Армагедону, що настає.
Буває, людина одумається чи виросте духовно і тоді вона бачить, що боролася не з тими. Відкривається епоха боротьби в Піднебесному царстві з князем світу і його прихильниками. Неофітові раптом стає зрозуміло, що біси всюди і боротьба з ними ведеться на всякому місці і у всяку годину. Важко городянинові в такій боротьбі. Чернець ледве стоїть, а куди світському?
Так приходить усвідомлення свого духовного каліцтва. Людина не думає про Рай, а думає про прийдешнього Сатану і судові дебати з ним перед очима Божими. Неофіт не може відвести свого погляду від лиць мерзенних ворогів, бо він не бачить того, що бачать, нарешті, ті, хто виростає з неофітства. Що сенс життя не в боротьбі, а в любові. Боротьба ж – засіб перебувати в любові.
Грецький старець Порфирій Кавсокалівіт – той, хто зміг зробити своє життя гімном любові. Він говорив про те, що боротьба є і буде, але сенс життя в любові, і що любов – головна властивість Божа. Він говорив, що зацикленість на одній тільки боротьбі згубна і що смертельно небезпечно дивитися все життя, не відриваючи погляду, на бісів. Не переглянеш. Дивитися на Сонце – Христа, прагнути бути з Ним, прийняти Його в себе – от наша перемога.
Про Христа і Рай: “Радість – це Сам Христос. Це така радість, яка робить людину іншою. Рай – це вічне бачення лиця Христового. Рай починається звідси”.
Про те, що приносить божественна радість: “Божественна благодать проявляється в натхненні, доставляючи почуття дружби, спорідненості, братерства, єдності”.
Про себе: “Я все віддаю Богові, заради Його слави. Я вважаю себе старою, іржавою трубою, але через яку проходить жива вода, найчистіша, бо витікає від Духа Святого”.
Християнин народжується в дусі тоді, коли розуміє, він справжня втрачена коштовність Христова. Коли розуміє, що Бог його завжди шукав і шукає і завдання християнина, просто, знайтися.
І раптом. До мене підійшов один літній чоловік і каже:
– Благословіть на послаблення посту.
– Як так? Благословіть, щоб ти був злий, шкідливий, злопам’ятний, не прощав, був жадібним?
– Ні, на молоко
– !!! Це піст?
– Через стан здоров’я. З травленням погано.
– Але ж у віці молоко не засвоюється. Наш алтарник – лікар, доктор медичних наук, каже, що при гастриті і виразці молоко даремне.
– Ну, так.
– Хорошим постом постиш, друже!
Адже, піст – це всього лише швидший крок у Рай.
Чому люди бачать у пості щось схоже на війну? Піст, немов ворог голодний і жорстокий, який віднімає спокій і їжу. Зрозуміло, що всі ми втомилися від зими, але причому тут піст і Пасха?
Якщо ми хочемо бути з Христом і після смерті, то, природно, потрібно навчитися бути з Ним. Піст – це домашнє завдання побути сорок днів Христовим сином. Добрим, жертовним, привітним, витриманим, щедрим, мирним. Сорок днів подарувати Богові. Ну, не сорок днів, нехай п’ятнадцять хвилин на день, так щоб не було вже зовсім соромно на Пасху. Богові дуже приємна наша увага. Хтось сказав, що найгірше, що є на землі – це людина. Як добре, що Бог думає інакше. Йому хочеться, щоб ми розмовляли з Ним, споглядали Його, зітхали про наш втрачений дім – про Рай, бо ми для Нього найдорожче, що є в цьому світі.
При слові піст наших близьких повинна охоплювати вдячність Богу за те, що заради Його імені тато не кричить, мама не свариться, син не грубить. Вдячність Богу буває також за те, що навіть таким людям як ми, Він допомагає хоч не надовго стати схожими на ангелів, а також за те, що в піст ми іноді вміємо бачити ангелів у своїх ближніх. Бо наш ближній і любов – це найдорожче, що є в цьому світі.
А тут ковбаса з молоком. Пиво з вином. Хліб з сиром.
Одні кажуть, що нічого я не можу Богові дати окрім вина, м’яса і сиру. Не можу бути добрим, щедрим, щирим.
– Не хочу і не можу молитися. Тобто не хочу говорити по душах з Богом – нудно і в сон хилить. Без зла жити теж, як би, нудно. Так простіше – дати Богу “на чай”, пожертвувати ковбасою. Підміни, підміни, підміни. Простіше народжувати, ніж виховувати. Простіше вимкнути голову, дану Богом, і не нести відповідальності ні за себе ні за долі тих, кого Бог дав нам у ближні заради тренування в любові. Простіше їсти траву, ніж шукати любові. Це цілий пласт підміни засобів на мету. Це як хвороба відповідальності. Дрібне шахрайство.
Слухняність досвідченому духівнику – річ вірна і надійна, але це не може бути метою життя. Мета – Христос. Гастрономічний аспект посту також у жодній мірі не може бути метою Великого посту. Багато дітей – також похвально, коли виховуються з дітей істинні християни. А самі по собі це речі порожні.
Піст – це урок любові. Це домашнє завдання навчитися жити в Раю. Він тренування в маленькій смерті і великому воскресінні.
Бог якось сказав: “Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів? Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої. І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене“. (Пс. 49:13-15)
“Принеси жертву хвали”. Так мало і так багато – просто бути вдячним Богові. Бо, що їсти з маслом або без масла. Піст – це заклик на пасхальний бенкет, де ми обрані і звані: “Ідіть, бо вже все готово”. Піст – це заклик у Рай, на який нам завжди радісно відгукнутися.
– Ось він я, Господи!
священик Костянтин Камишанов