Найзнаменитіший візантійський гімнограф (автор священних гімнів) преподобний Роман Солодкоспівець жив у епоху імператора Юстиніана Великого. Візантійська, а слідом за нею і Руська Церкви прославили Романа як святого, який отримав дар «услады сладкопения» від самої Божої Матері. Прийнято вважати, що преподобний став автором понад тисячі молитов і гімнів до різних церковних свят. Однак до нас дійшло тільки 85 написаних ним молитвослів’їв. Особливо відомий акафіст, написаний Солодкоспівцем на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, який співається у п’яту суботу Великого посту.
Служіння Господу праведник розпочав у рідному м. Бейруті в сані диякона. Через якийсь час він переїхав до столиці Візантійської імперії Константинополя і став одним із кліриків храму Святої Софії. За старанність у богослужіннях і щиру віру патріарх Євфимій наблизив його до себе. Ця обставина налаштувала супроти Романа кількох соборних кліриків, які почали всіляко принижувати його. Знаючи про те, що святий не вирізняється музичним слухом і красою співу, вони насильно виштовхнули його на амвон храму в саме той момент богослужіння, коли необхідно було проспівати одну з молитов свята. У храмі, переповненому молільниками, служив патріарх, був присутній імператор. Збентежений і наляканий, святий Роман своїм тремтячим голосом і невиразним співом всенародно осоромився. Додому праведник прийшов у геть пригніченому стані. Ніч пройшла в слізній молитві перед образом Божої Матері. Цариця Небесна явилася Роману, простягнула паперовий сувій і звеліла з’їсти його. І ось сталося чудо: праведник отримав гарний, мелодійний голос і водночас поетичний дар. У пориві натхнення він тут же склав свій знаменитий кондак свята Різдва Христового: «Дева днесь Пресущественнаго раждает, и земля вертеп Неприступному приносит…».
Наступного дня у Софійському храмі служили всенічне бдіння свята Різдва Христового. Роман наполіг на тому, щоб йому знову дали можливість заспівати на амвоні. Святий виконав піснеспів «Дева днесь», чим викликав загальне захоплення. Народ прозвав його «Солодкоспівцем». Відтоді преподобний своїм голосом і натхненними молитвами став прикрашати богослужіння в головному храмі імперії, завоювавши загальну любов жителів Нового Рима.
Крім виконання богослужбових обов’язків, праведник також ніс послух учителя співу. Служачи своїми талантами Церкві, святий високо звеличив благоліпність православних богослужінь. Помер преподобний Роман Солодкоспівець у 556 р. В історію він увійшов як найвидатніший музикант, співець і поет. Нині до нього звертаються з проханнями про небесне заступництво всі ті, хто хоче своїм голосом чи поетичним даром прославити Господа і Його Церкву.