Сьогоднішнє свято дає багату поживу для роздумів. Мені хотілося б відмітити от яку рису згадуваної нині євангельської події. На горі Христу, Який трохи відкрив нам у можливій для нашого земного сприйняття мірі Свою небесну славу, з’явилися Мойсей і Ілля. У цьому перебуванні з Христом Мойсея і Іллі було щось дуже особисте.
У Книзі Вихід говориться про те, як Мойсей звернувся до Господа: “Якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, то молю: покажи мені славу Твою“. І відповів Господь Мойсеєві: “Лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих. І сказав Господь: ось місце у Мене, стань на цій скелі; коли ж буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розщелині скелі і покрию тебе рукою Моєю, доки не пройду; і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме тобі” (Вихід 33). А в Третій книзі Царств розповідається про пророка Іллю, який шукав Господа Бога Саваофа. І сказав йому Господь: “Вийди і стань на горі перед лицем Господнім, і ось, Господь пройде, і великий і сильний вітер, що роздирає гори і розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь; після вітру землетрус, але не в землетрусі Господь; після землетрусу вогонь, але не у вогні Господь; після вогню віяння тихого вітру, і там Господь. Почувши це, Ілля закрив лице своє милоттю своєю” (3 Царств 19).
Звичайно, таке прохання, таке бажання Мойсея і Іллі бачити Бога виходили з якихось сутнісних глибин їх духовного життя, бо не просто так людина говорить Богові: покажи мені Себе. З дозвільної цікавості так звернутися до Бога неможливо; вона народжується з серця тільки тоді, коли людина всіма своїми силами хоче преобразити себе і все своє життя так, щоб в ньому жив і діяв тільки Бог, і нічого, окрім Нього. І те, що Господь на таке прохання відгукнувся, свідчить саме про це.
Старий Завіт свідчить, що ні Мойсеєві, ні Іллі Бог Самого Себе не показав, а тільки дав Себе відчути лише якимсь краєчком, прикривши їх сприйняття Своєю правицею. Але бажання Мойсея і Іллі проте не залишилося без виконання. От вже і Мойсей відійшов у країну мертвих, і Ілля був таємничо узятий із землі, і пройшло багато тисяч років – і їх прагнення бачити Бога в повноті виконалося. На горі Мойсей і Ілля бачили Бога лицем до лиця – а учні Христові не могли дивитися на це і пали в жаху на землю.
І це велика нам втіха від Бога і повчання. Навіть коли ми просимо щось у Бога від щирого серця, і Господь не виконує цього з якихось причин, які нам не відомі, – все одно наше благе бажання обов’язково виконається, якщо не в цьому житті, то в майбутньому. І в цьому – дуже важлива, глибинна суть Євангелія: нічого доброго в людині не пропадає, будь-яке її бажання, звернене до Бога, буде виконане. І на це треба завжди з вірою і радістю сподіватися – особливо коли ми знаходимося в тяжких обставинах, наприклад, коли людина зазнає якусь тривалу внутрішню спокусу.
Буває, що роками ми молимося Богові, а все залишається так само, як ніби Бог нас не чує. І тоді треба згадувати Преображення Христове і пророків Мойсея та Іллю, які просили в Бога немислиму, найвищу річ – і отримали від Нього те, що просили, хоча пройшло і дуже багато часу. Але в Бога немає часу – і для християн, які приєдналися до Нього, час ніякого значення не має. Коли вірою ми живемо в Богу, то Він преображає наше життя, полегшує нам нашу скорботу – і неодмінно виконає всі бажання, що виходять з віруючого серця. Амінь.
ігумен Петро (Мещерінов)