День Стрітення Господнього: Ісуса, який був принесений на 40-й день після народження до єрусалимського Храму, зустрічає праведний Симеон. У цій події Церква бачить зустріч двох Завітів: на зміну Старому Завіту, який уособлює старець Симеон, приходить Завіт Новий – який встановить із людьми втілений Месія-Христос.
Симеон побачив Христа – і тепер він може з миром “відійти до праотців”, тобто померти, щоби зійти до темного шеолу, де томляться усі спочилі, чекаючи на звільнення. І Симеон принесе їм радістну звістку: чекати залишилось недовго, бо я власними руками тримав Того, Хто зламає пекло.
У день Стрітення Господня по церквах перед літургією за традицією освячують свічки. Традиція ця походить від давнього звичаю робити у день Стрітення процесію містом із запаленими світильниками (на кшталт хресного ходу). Потім виникло повір’я, що нібито ці свічки охороняють житло від “грому”, тобто пошкодження блискавкою. Насправді ж у молитвах на благословення свічок на Стрітення підноситься до Бога прохання про те, щоб, як запалені свічки власним світлом розганяють нічну темряву, так и наші души, просвітлені Духом Святим, уникали гріховної пітьми (“сліпоти”).
Стрітенська свіча важлива як символ просвітленості серця Духом Святим, а якщо цього немає і свіча сприймається просто як “обряд” чи “традиція”, то вона позбавляється свого сенсу й вироджується у язичницький магізм.
протоієрей Андрій Дудченко