Хрещення Господнє в Йордані. У хвилину сходження голуба на голову Христа, раптом виходять на сцену відразу всі три Особи Трійці. Так було тільки одного дня, коли Авраам приймав трьох подорожніх у себе в наметах. У цьому надзвичайному явленні діалог Трійці набагато важливіший за діалог Христа і Предтечі. Голос з неба перекриває все сказане до цього і, щоб уникнути пересудів, дає єдино вірну ноту. Це екстраординарне явлення було зроблене з огляду на те, що Бог-Отець був абсолютно впевнений у тому, що факт і сенс Хрещення ніким не може бути осягнутий. Саме тому виникла необхідність втручання.
Предтеча змусив народ зробити велике обмивання. У кожному юдейському будинку був сосуд для обмивання скверни – міква. Був басейн для обмивань при Храмі. І, у випадку зовсім тяжких гріхів, народ відсилали для обмивання в природних джерелах: Вифезда, Силоам, Йордан і в інші потоки. Іоанн Хреститель вибрав екстремальний варіант очищення – у річці. Предтеча був розгублений і збентежений зливаючи на голову непорочного Месії йорданську воду. Але якщо навіть Хреститель не розумів про те, що відбувалося, то що вже казати про тих, хто прийшов його слухати? Питання повисло в повітрі для всіх.
Тлумачі говорять про повчальність процесу. От, безвинний Спаситель дає нам знак того, що Старий Закон є фундамент Євангелія. Тобто, перш ніж стати християнином, потрібно спершу не красти, не брехати, не вбивати і т. д. А вже після цього вести розмову про щось піднесене. Частково це так. Але суть відповіді в іншому. Сам Бог виводить тлумачення події на інший рівень: – Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління. Слова Трійці, Яка з’явилася, були про любов! Дивно, те, що якщо Бог звертається, наводячи любов як аргумент, то значить розраховує на те, що і для народу, який Його слухав, слова про любов є чимось важливим. Значить, перед Ним стояли ті, для кого любов – подія. Він бачив у них однодумців, здатних сприйняти це дивне для античного світу слово. Не водою, а любов’ю тепер повинна очиститися людина.
Тут потрібно зробити паузу і запитати себе: А що любов для мене? Чи насправді люблю я Бога? Чи насправді люблю я людей? Я нікого не обманюю, коли говорю, що для мене любов головне в житті? Не треба терміново заглиблюватися до себе в душу, відшукуючи в ній сліди любові. Якщо її немає, то її немає. Якщо в душі немає любові, значить, якось так сталося, що вона її втратила. Значить, ми втратили єдино важливий Божий талант. І якщо людина спохвачується і бачить, що вона докучає навіть улюбленим і близьким, то їй є над чим замислитися.
На сповіді більшість кається в нетерпимості до дорослих батьків. Але суперечки з батьками не мають навіть натяку на предмет. Дивна злість чистої проби. Маленькі діти також знаходяться в стані перманентного “майдану” з татами і мамами. І всіх їх стосунки – це черга повстань і постійний опір порожнечі. І тут ми бачимо первородний гріх і нічим не мотивовану злість. І якщо людина так ставиться до найближчих і “улюбленіших”, то що вже казати про тих, з ким вона стикається на роботі чи в дорозі. Борони Боже бачити нестяму водіїв, порядних громадян, які проклинають один одного.
Любов – не може народитися зсередини особистості. Це дар Божий. Це те єдине, що робить нас схожими на Бога. Себе не можна змусити любити. Любов не можна виховати чи виростити всередині себе якимсь правилом або зусиллям волі. Людині неможливо простити іншу людину, бути в мирі з ближніми чи навіть просто бути справедливою. Це не береться з себе – це дар Божий. І тільки Бог може вкласти любов у порожню душу, бо любов суть не цього світу. Вона приходить через Слово.
Тонка людина може знайти слова Божі, уважно вдивляючись у світ. Але це для чуйної душі. Для душі звичайної викладені слова Христа, що розсипані по всьому Євангелію. Але найважливіше це продовження Троїцької бесіди: “Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою” (Ін. 13:34,35). Апостол Павло розкладає по поличках: “Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині; усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне” (1Кор. 13:4-8).
Але якщо в мені немає любові? Христос відповідає: “Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам” (Мф. 7:7). Можна просити в Бога здоров’я, благополуччя і миру. Просити в Бога потрібно все – адже Він наш Батько. Але найважливіше прохання – про любов і м’яке серце.
Життя проходить швидко. І нічого потім не виправиш. І буде шкода, що не любив і не навіть не хотів любити. А без любові людина всього лише лялька, схожа на людину. Треба каятися в тому, що недолюбив або, взагалі, не шукав любові, і Господь обов’язково пошле випадок почати жити по любові, якщо це не лякає. Безперервно благай Христа дарувати тобі перебування в Божественній Любові, бо “хто не буде в Мені, той буде відкинутий геть” (Ін. 15:6). Ми живемо, просимо і чекаємо. Чекаємо щастя і небесних подарунків, а коли нам їх дають, ми не знаємо, що з ними робити. Ч
и потрібна нам, насправді, ця Божественна любов? Бог проголосив з хмари Хрестителю, народу, ангелам, землі, деревам… і мені: “Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління“. Подивимося на свою душу. Здригнулася вона від цього чи її увага просковзнула повз давно знайомої і нудної фрази?
Господи, зніми цей накип з мого серця!
священик Костянтин Камишанов