Субота на цьому тижні – незвичайна, адже ми звершуємо особливе молитовне поминання усіх спочилих родичів і близьких.
У церковному календарі її назва — Димитрівська батьківська поминальна субота. Історія її виникнення пов’язана з кількома святими, а разом із тим – зі старовинною традицією вшановувати цього дня наших предків.
Звідки походить ця назва? Димитрівська є суботою, найближчою до 8 листопада — дня пам’яті святого Димитрія Солунського.
Восени 1380 року на Куликовому полі, захищаючи Вітчизну, війська благовірного князя Димитрія Донського здолали татаро-монгольське військо Мамая. Полягли тисячі русичів. Поховання та відспівування героїв тривало довго. Князь Димитрій Донський доклав усіх зусиль, щоб достойно вшанувати полеглих.
Відтоді й пішла традиція на початку листопада, найближчої до дня Димитрія Солунського суботи, особливою молитвою і поминанням вшановувати усіх воїнів, які поклали життя за ближніх на полі брані, всіх безвинно убієнних, а разом із ними – всіх од віку спочилих батьків, братів і сестер наших.
Що важливо зробити в цей день? Насамперед, потурбуватись, аби за наших рідних спочилих була принесена безкровна жертва у вівтарі під час Літургії. По-друге, нам треба намагатися в ці дні особисто брати участь у богослужінні, і, бажано, причаститись Святих Христових Таїн, молитовно згадуючи наших померлих.
Не зайвою в цей день буде і адресна допомога людям, про біду яких ми знаємо, і така милостиня в ім’я померлого буде зарахована як його власна добра справа.
Це важливо тому, що на тому світі людина, позбавлена тіла, позбавляється й можливості робити добрі діла, а вони є необхідними в справі нашого спасіння. Тож тепер зробити ці добрі діла – місія їхніх дітей і нащадків, тобто нас з вами. І зробимо ми їх чи ні, залежатиме від головного – від того, наскільки сильно ми їх дійсно любимо.
Щоб настрій заупокійної молитви за наших спочилих був по-справжньому християнським, варто вслухатися у тексти Святого Письма – спочатку Апостола, потім – Євангелія, що читаються цього дня.
З першого послання святого апостола Павла до мешканців міста Солунь (4 глава, вірші 13-17)
Hе хочу ж, браття, лишати вас у незнаннi про померлих, щоб ви не сумували, як iншi, що не мають надiї. Бо коли ми вiруємо, що Іісус помер i воскрес, то й померлих в Iісусi Бог приведе з Hим. Бо це говоримо вам словом Господнiм, що ми, якi живемо i залишимося до пришестя Господнього, не випередимо померлих, тому що сам Господь у час сповiщення, при голосi архангела i сурми Божої, зiйде з неба, i мертвi у Христi воскреснуть ранiш; потiм ми, що лишились живими, разом з ними будемо пiднесенi на хмарах назустрiч Господевi у повiтря i так завжди з Господом будемо.
З Євангелія від Іоанна (5 глава, вірші 24-30)
Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерті до життя. Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду. Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.