— Чому, не дивлячись на тисячоліття Християнства на наших землях, язичницьке сприйняття цього дня залишається у свідомості людей?
— Християнство — це вічна боротьба і вічний подвиг, вічний пошук і вічне знаходження і тому Християнство в наш час, в умовах сучасного світу, в умовах східного слов’янства полягає в здобутті віри у Христа і Самого Христа через певні ментальні, соціальні та моральні перешкоди. Говорячи, зокрема, про християнську свідомість українського нарду, ми бачимо, як часто церковні традиції і канони нашаровуються на потужний сегмент язичницьких вірувань, який наш народ, в силу своєї емоційності та вродженої любові до чогось потойбічного і таємничого, дуже потужно увібрав в себе. І якщо для етнографів та мистецтвознавців дохристиянський період історії України становить багате джерело фольклорних перлин, пісень, народних повір’їв та переказів, то християни мають із цим здобутком певний клопіт.
— Яке коріння цього язичницького свята Івана Купала?
— Це свято відоме з далеких часів, на цей день випадав час літнього сонцестояння. В цей день вшановувалась пам’ять язичницького божества «купала» чи «купайла». Цього дня давні слов’яни вшановували також сонце, родюче літо і зелені луги. Люди одягали вінки, які плели з квітів і трав, танцювали,ворожили. В цей день ніч найкоротша, а день найдовший і тому вважалось, що в цю ніч треба не можна спати, бо «проспиш свою долю». Треба було перестрибнути через вогонь, пустити вінок по воді і говорити: «Прийди суджений, прийди ряджений…» і таке інше. З часом Християнство утвердилось у Київській Русі, день Різдва Святого Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна збігся зі старим святом «купали» і виникла нова назва свята «Івана Купала». Іван — це не друге ім’я «купала», а виключно Іоанна Предтечі.
— Іноді невіруючі дорікають християнам, що ми нехтуємо народними звичаями. Чи можна якось гармонійно використати у християнському святкуванні древні традиції наших предків, що так прижились у народі?
— Погляньмо на прекрасні традиції українських колядок на Різдво, влаштування великодніх гаївок та народних гулянь. Попри єдину християнську історію та канони церковних свят, кожна православна країна має якісь свої особливості святкування. Зараз літо, в цей час влаштовуються дитячі табори. Діти відпочивають, граються, збирають квіти, співають народні пісні. Тобто, ми залучаємо діток до природи, до первозданності. Звісно, такі свята не обов’язково влаштовувати саме в день, коли ми вшановуємо Різдво Іоанна Предтечі, найбільшого пророка, першого у благодаті мученика, який хрестив Христа і всіх нас привів до священного Іордану, щоб ми всі очистилися і передали цю благодать святого Хрещення своїм нащадкам.
Воздаймо, дорогі брати і сестри, сьогодні нашу пошану найбільшому із святих, Господньому Хрестителю, а в наступні дні вийдемо на луги і галявини, будемо збирати квіти і прославляти Бога і Творця, нашу рідну землю —Україну, будемо молити Бога за мир у нашій державі і нехай ніяка недобра думка чи лукавий помисел не зашкодить нашим молитвам і не відверне нас від віри.
Прес-секретар Предстоятеля архімандрит Пафнутій (Мусієнко)
За матеріалами : pravlife.org