Тебе, що зодягаєшся у світло, як у ризу, зняли з древа Йосиф з Никодимом, побачили Тебе мертвого, нагого, непохованого; жалібний плач підняв (Йосиф) і, ридаючи, взивав: «О горе мені, улюблений Ісусе! Тебе бо побачивши на Хресті розп’ятого, сонце в темряву вдягнулося, і земля зі страху затряслася, і розідралася церковна завіса; я ж нині бачу Тебе, що мене ради зволив прийняти смерть. Як же я поховаю Тебе, Боже мій, або якою плащаницею обгорну? Як же руками доторкнуся до нетлінного тіла Твого? Або якою піснею оспіваю Твою кончину, Щедрий? Величаю страсті Твої, оспівую і поховання Твоє з воскресінням, взиваючи: Господи, слава Тобі».
(вечірня у Велику п’ятницю, співається на винос Плащаниці)
