За свідченням святителя Іоанна Золотоустого перші християни, палаючи бажанням бути з Господом в останні дні Його життя, в Страсний тиждень зміцнювали молитви і поглиблювали звичайні пісні подвиги. Вони, наслідуючи Господа, Який терпів з любові до падшого людства небачені страждання, намагалися бути добрими й терплячими до недоліків своїх братів, вчиняти більше добрих справ, вважаючи негідним критикувати один одного в дні нашого оправдання Кров’ю Непорочного Агнця, відмовлялися в ці дні від будь-яких сварок, суперечок, покарань, навіть звільняли на цей час від ланцюгів ув’язнених у в’язницях, винних не в кримінальних злочинах.
Кожен день Страсного тижня – великий і святий, і в усіх церквах проводяться особливі богослужіння. Богослужіння Страсної седмиці особливо величні, прикрашені мудро розташованими пророчими, апостольськими й євангельськими читаннями, піднесеними, натхненими піснями та цілим рядом глибоко символічних обрядів. Все, що в Старому Заповіті було лише сказано про останні дні й години земного життя Христа, – все це Свята Церква об’єднує в один величний образ, який поступово розкривається перед нами в богослужіннях Страсної седмиці. Пригадуючи в богослужінні події останніх днів земного життя Спасителя, Свята Церква уважним оком любові стежить за кожним кроком, вслухається в кожне слово Христа Спасителя, поступово веде нас по стопах Господа протягом всього Його хресного шляху, від Вифанії до Лобного місця, від царського входу Його в Єрусалим і до останнього моменту Його страждань на хресті, і далі – до світлого торжества Христового Воскресіння. Зміст служб спрямований на те, щоб читанням і співами наблизити нас до Христа, зробити нас здатними духовно спостерігати таїнство спасіння, до згадки якого ми готуємося.
Перші три дні цього тижня присвячені посиленій підготовці до Христових страждань. Згідно з тим, що Ісус Христос перед стражданнями провів у храмі всі дні, навчаючи народ, Свята Церква відрізняє ці дні особливо тривалим Богослужінням. Розмови Ісуса Христа після входу в Єрусалим, спрямовані то до учнів, то до книжників і фарисеїв, розвиваються і розкриваються у всіх піснях перших трьох днів седмиці. Оскільки в перші три дні Страсного тижня відбулися різні багатозначні події, які мають найближче відношення до Христових страждань, то ці події благоговійно згадуються Святою Церквою у ті самі дні, в які вони відбулися. Таким чином, Свята Церква в ці дні невідступно веде нас за Божественним Вчителем, з Його учнями, то в храм, то до народу, то до митарів, то до фарисеїв і всюди просвітлює нас саме цими словами, які пропонував Сам Він слухачам Своїм у ці дні.
У вечір середи у церковних піснеспівах затихають звуки плачу та жалінь грішної душі людської, і настають дні іншого плачу, що пронизує всі богослужіння – плачу від споглядання жахливих мук та хресних страждань Самого Сина Божого. У той же час інші почуття – невимовної радості за своє спасіння, безмежної вдячності – наповнюють душу вірного християнина. Оплакуючи невинно страждущого, осоромленого та розіп’ятого, проливаючи гіркі сльози під хрестом свого Спасителя, ми відчуваємо і невимовну радість від усвідомлення, що Розіп’ятий на хресті воскресить із Собою і нас.
Перебуваючи на Страсному тижні на церковних богослужіннях, що представляють всі події останніх днів Спасителя, ми уявно проходимо всю величну та надзвичайно повчальну історію страждань Христових, думкою і серцем своїм “співстраждаємо Йому і разом з Ним співаємо”. Свята Церква закликає нас у цей тиждень покинути все світське марнославство й іти за нашим Спасителем. Отці Церкви так склали та розмістили богослужіння Страсного тижня, що вони відображають усі страждання Христові. Храм у ці дні являє собою Сіонську горницю і Гефсиманію, а потім й Голгофу. Служби Страсного тижня Свята Церква оздобила возвеличеними, натхненними піснеспівами та цілим рядом глибоко знакових обрядів, які звершуються лише у цей тиждень. Тому той, хто постійно перебуває у ці дні на богослужінні в храмі, явно йде за Господом, Який йде на страждання.
Понеділок, вівторок і середа Страсного тижня останнім бесідам Спасителя з учнями та народом. У кожен з цих трьох днів Євангеліє читається на всіх богослужіннях. Але хто може, той обов’язково повинен сам читати ці уривки вдома, для себе та для інших. Вказівку про те, що треба читати, можна знайти в церковному календарі. Під час слухання в церкві велика кількість прочитаного може ускладнити сприйняття, а домашнє читання дозволяє слідувати за Господом усіма думками та почуттями. Під час уважного читання Євангелій страждань Христових душа наповнюється ні з чим не порівняним співчуттям… Тому, читаючи Євангеліє, невідомо переносишся думкою на місце подій, береш участь у тому, що відбувається, йдеш за Спасителем та страждаєш разом з Ним. Необхідні також благоговійні роздуми про Його страждання. Без цих роздумів навіть присутність в храмі не приносить бажаних плодів.
Але що означає розмірковувати про страждання Христа, і як це робити? Запитайте самих себе, за що та для чого витерпів стільки страждань Той, Хто не мав жодного гріха, і Хто, як Син Божий, міг завжди перебувати в славі й блаженстві. І ще запитайте себе: що потрібно від мене, щоб смерть Спасителя не залишалась для мене безплідною; що я повинен робити, щоб справді брати участь у спасінні, придбаному на Голгофі для всього світу? Церква навчає, що для цього потрібне осмислення розумом і серцем всього вчення Христового, виконання заповідей Господніх, покаяння і уподоблення Христу у доброму житті. Після цього совість сама вже даст відповідь, чи ви це робите… Такі роздуми (а хто не здатен на них?) дивовижно швидко наближують грішника до його Спасителя, тісно й назавжди сполучують союзом любові, приносить сильне й живе розуміння того, що відбувається на Голгофі.
Шлях Страсного тижня – це шлях посту, сповіді та причастя, іншими словами – говіння, для гідного прийняття Святих Таїн у ці великі дні. І як не говорити в ці дні, коли відійметься жених душ (Мф. 9, 15), коли Він Сам відчуває спрагу біля безплідної смоковниці та на хресті? Де ще скидати вантаж гріхів через сповідь, як не у підніжжя хреста? Коли краще приймати Чашу життя, як не в наступні дні, коли вона подається нам, можна сказати, з рук Самого Господа? Звісно, той, хто має можливість наблизитися в ці дні до Святої Трапези, ухиляється від неї, той ухиляється від Господа, тікає від свого Спасителя. Шлях Страсного тижня – надавати, в ім’я Його, допомогу бідним, хворим і страждальцям. Цей шлях може здаватися віддаленим і кривим, але насправді він надзвичайно близький, зручний і прямий. На Страшному Суді Господь вимагатиме у нас особливо вчинків милосердя до ближніх, і вони вирішуватимуть наше виправдання або засудження. Пам’ятаючи це, ніколи не нехтуйте цінною можливістю полегшувати страждання Господа в Його меншій братії, а особливо скористайтеся нею в дні Страсного тижня – одягнувши, наприклад, потребуючого, ви поступите як Йосип, що подав плащаницю. Ось головне і доступне кожному, з чим православний християнин у Страсний тиждень може слідувати за прямуючим на страждання Господом.