У перші чотири дні посту Церква читає Великий покаянний канон св.Андрія Критського. Що це за канон? Ким був його автор?
Дата (новий стиль)
У 2019 році – 11 – 14 березня і 11 квітня.
Подія
Читання Великого канону відбувається по частинах в перші чотири дні Великого посту на вечірньому богослужінні, яке називається великим повечір’я, і триває близько двох годин. За традицією, що склалася віруючі намагаються мати при собі текст цього канону, і краще за все – з паралельним перекладом на сучасну мову.
Читання відбувається при свічках.
Канон також прочитується повністю на утрені четверга (тобто напередодні, в середу ввечері) п’ятого тижня посту, присвяченій преподобній Марії Єгипетській. Разом з ним на цьому богослужінні читається житіє преподобної Марії Єгипетської. Ця тривала вечірня служба в народі отримала назву «Маріїно стояння».
Авторство
Автором канону є критський архієпископ VIII століття святитель Андрій. Появу канону пов’язують з каяттям архієпископа Андрія в єресі монофелітства*. Канон був доповнений великим сучасником святителя Андрія преподобним Іоанном Дамаскін.
Час виникнення
Великий канон отримав загальноцерковне вживання в кінці IX століття.
Склад канону
Канон складається з 250 тропарів (строф), які згадують події Священної історії від гріхопадіння Адама і до земного життя Христа. Кожен тропар супроводжується приспівом: «Помилуй мя, Боже, помилуй мя».
Покаянна автобіографія — так часто називають Великий канон. Святитель Андрій склав його для самого себе. З глибоким жалем про свої гріхи архієпископ Андрій у своєму поетичному оповіданні розглядає Священну історію як життєпис своєї власної душі.
Біблійна історія повторюється з року в рік в колі богослужінь, і кожна людина, яка відвідує церкву, переживає давно минулі події так, як якщо б вони відбувалися тут і зараз.
Найбільш відомий спів канону – кондак, складений преподобним Романом Сладкоспівцем: «Душе моя, душе моя, восстани, что спиши? Конец приближается, и имаши смутитися. Воспряни убо, да пощадит тя Христос Бог, везде сый и вся исполняй».
Покаянний канон увійшов в загальноцерковне богослужіння після землетрусу. Рукопис канону зберігався в монастирі святого Потапа в Константинополі. У 790 році столиця імперії пережила руйнівний землетрус. Черниці монастиря св. Потапа рятувалися на міській площі, подалі від падаючих будівель. З собою вони взяли рукопис канону і читали його, молячись про приборкання стихії. Після цього канон стали читати спочатку в дні лих, а потім і в дні Великого посту, супроводивши його уклінним читанням молитви преподобного Єфрема Сирина.
«Я — найстрашніший грішник, винний найбільше від людей» — головна тема Великого покаянного канону. Це твердження на корені виключає засудження інших людей.
До семи років Андрій не міг вимовити ані слова, поки дивним способом ніяк не був позбавлений від німоти під час богослужіння.
Протягом 20 років Андрій опікав притулок для людей похилого віку та сиріт, будучи архідияконом храму святої Софії в Константинополі. У Константинополь він потрапив у якості представника монастиря Гроба Господня в Єрусалимі на VI Вселенському соборі, як один з найосвіченіших ченців цієї обителі.
Андрій був висвячений на єпископа острова Крит. Тим часом в Константинополі стався переворот, в результаті якого імператором став єретик Філіппік. На Соборі 712 року влада силою змусила патріарха і єпископів відмовитися від рішень VI Вселенського собору. У числі підписантів рішення цього лжесобору був і єпископ Андрій, який згодом гірко журявся про свою поступливість.
Церковний календар з’єднав читання канону Андрія Критського з днем пам’яті преподобної Марії Єгипетської, тому цих святих часто зображують на одній іконі. Церква постановила читати життєпис Марії і канон в один день — так, щоб заклик архієпископа до покаяння був проілюстрований наочним прикладом. Пройшовши шлях від розпусної жінки до святої, Марія стала то., хто яскравим чином розкаялася і виправила життя своє християнської душі.
ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ ВІДДІЛ УПЦ