Сьогодні завершується святкування Успіння Пресвятої Богородиці. Кожне з великих церковних свят має певну кількість днів, коли воно особливо згадується, аби не обмежувати пам’ять про нього лише однією датою. Останній день свята називається ще “відданням”.
Молитовне вшанування Пречистої Богородиці посідає головне і особливе місце у літургійній традиції Православ’я
Достатньо взяти будь-який молитвослов, щоб переконатися, що майже кожне чинопослідування має молитви, звернені до Богоматері. Вона прославляється як Матір нашого Спасителя і Господа Іісуса Христа, як «найчесніша херувим і найславніша без порівняння серафим».
Християни звертаються до Пречистої Діви Марії з проханнями про молитовне заступництво, покровительство перед Богом. Приймаючи молитви християн, Богородиця і Сама жертовно та віддано молиться за всю Церкву Христову і за все людство. Зміст молитов до Божої Матері різноманітний: тут і прохання про спасіння, і захист від ворога роду людського, і благання, пов’язані з поточними житейськими турботами, труднощами і прикростями людського буття. Коли віруючі, які шукають спасіння, благають Богородицю про допомогу, вони просять не юридичного посередництва перед Богом Сином, а прагнуть з’єднати свою власну послаблену, гріховну волю з животворящою волею Тієї, Яка відповіла «так» спасительній любові Творця Всесвіту. Пресвята Діва — це нова Єва, яка возз’єднує нашу людську природу з життям Божества — життям вічним. Особиста воля Богородиці відновлює для всього сотвореного світу його споконвічну мету — живе прагнення до Богоспілкування.
Немає жодної віруючої православної людини на землі, яка б не зверталася у часи скорботи, хвилювання, суму, гризоти та відчаю до Богородиці! Немає також і більшої радості, коли ми промовляємо з вдячністю Богородиці за допомогу, піклування та підтримку словами церковної молитви: «Радуйся, благодатна, з Тобою Господь, що подає через Тебе світові велику милість». Кожна людина, яка молитовно звертається до Богородиці, отримує єлей благодаті та духовної втіхи. Зорею людської надії є Богородиця, Яка відгукується на прохання стражденних християнських душ, окрилює надію усього людства на спасіння та зцілення від гріхів.
Кожна людина і весь створений Богом світ знаходять у житті і заступництві Богородиці шлях до істинного буття: «Про Тебе радіє, Благодатна, всяка тварина, ангельський собор і людський рід», «Пресвята Владичице Богородиця — світло, покров, утіха, радість». Мова церковної поезії наділяє Пресвяту Діву чудовими, світлими образами саме для того, щоб висловити відчуття універсального оновлення сотвореного світу в особі Богородиці. Її називають «Благодатним Небом», «Благоуханним Квітом», «Живоносним Джерелом», «Нев’янучим Цвітом», «Солодким Цілуванням», «Цілителькою», «Благодатною Землею», «Непорушною Скелею», «Каменем, напоюючим прагнучих життя», «Квітучим Лоном»…
У свято Успіння Божої Матері Православна Церква співає: «Ось Цариця всіх, Божественна Дочка, прийшла, відчиняйте ворота й піднесіть над усім світом Цю Матір вічного Світла. Бо через Неї сталося спасіння усього людства».
Грецький імператор Лев-Філософ у своєму слові на Успіння Пресвятої Богородиці говорив про «царицю ангелів і людей» так: «Пречиста Матір мала і славу сонця — обрана, як сонце, і славу місяця, добра, як місяць, і славу зірок — сяюча, як ранок, тобто як вранішня зірка. Вона має вінець кращий, ніж усі святі діви: тому що Своєю чистотою перевершила Ангелів… Вона має вінець Милостивих: свята Церква молить Її, як Джерело милості, взиваючи: «милосердя двері відчини нам!» Вона має вінець Безсрібників: бо народила Лікаря, Який дав силу зцілення та Який сказав: «даремно отримали, даремно віддайте!» Сама даремно подає благодать тим, хто просить. Вона, нарешті, має вінець, більший за усіх святих: тому що усі святі предстоять престолу Божому зі страхом, а Вона — з материнською сміливістю; і багато може молитва Матері до благосердя Владики».
Відчуття особливої присутності Богородиці у нашому житті дарує нам не лише релігійне буття, але й українська історія та архітектура
Наприклад, більшість українських храмів присвячені Богородиці. Тут храми Благовіщення, Успіння, Різдва та Покрови, найдавніший храм Софії Київської, присвячений Божій Матері, якому вже одна тисяча років. І це не випадково, адже у богословській традиції Богородиця є Храмом Живого Бога, бо Вона несла в Собі Христа Спасителя, була запліднена Духом Святим та зробила Одвічне Слово — Божественний Логос людською плоттю.
Оспівування та прославлення Богородиці притаманне православним народам, тому що в богослов’ї Церкви особлива роль відводиться материнській турботі. Пресвята Богородиця є Матір’ю Христа і Матір’ю Православної Церкви — в її особі Церква прославляє материнство, що є невід’ємним надбанням і перевагою жінки.
У найтяжчі часи історії людства саме жінка виступала берегинею родини, стабілізуючим началом суспільства. Жертовність, відданість — характерні риси жіночого характеру. Жінка привносить у цей світ не лише головне — життя, а й буттєву радість, відчуття повноти існування усього людського роду. Ще більше можна говорити про таємницю жіночої краси, про могутній магнетизм її серця. І саме це є близьким серцю кожної людини. Висока душа матері, одухотворена краса тіла та гострота розуму, сердечність, потяг до вищого сенсу буття — органічні риси жінки-християнки.
У свято Успіння Церква проголошує перемогу над смертю та оспівує турботу Богородиці за весь людський рід: «У народженні Сина Ти зберегла дівоцтво, а після успіння не залишила світ турботою, перейшла-бо Ти до Життя, бувши Матір’ю Життя і молитвами твоїми визволяєш від смерті душі наші».
Богородиця дарує людині буттєву силу життя. Ця сила полягає у тому, щоб бути постійно живим, оптимістом, радіти кожній хвилині життя, праці, служінню, творчості, спілкуванню і відчувати силу перемоги над відчаєм, який так ненависно руйнує та шматує життя нашого сучасного суспільства. Богородиця закликає кожного з нас подолати розбрат, ворожнечу, агресію не лише у площині політики та бізнесу, але й в українських родинах, де споконвіку було особливе шанування матері, до якої зверталися на «Ви», а також і на рівні церковних парафій — позбутися заздрощів та пристрастей.
Сьогодні, передусім саме у Храмі Божому, не вистачає привітності, веселості, щирості у словах та духовної дитячої простоти, про яку казав Христос Спаситель: «Істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне» (Мф. 18: 3).
Християнське спілкування будується виключно на фундаменті любові та глибокій повазі один до одного, а не за правилами чи модною філософією «піар-менеджменту» фінансового процвітання
Багато хто із християн вважає, що духовне життя — це наслідування однієї моделі поведінки, коли ми всі однакові, живемо за одними вказівками та одним покликанням. Єдина форма життєустрою, авторитарність, сірість буденного життя, тотальна однаковість поглядів — це подих смерті, яка руйнує, спотворює неповторність людської особистості, сотвореної за образом та подобою Бога. І саме у площині спілкування Богородиця Своїм життєвим прикладом виступає вихователькою християнського народу — народу Божого, який мусить прагнути до Євангельської Істини, свободи, радості, прощення, милосердя, оновлення, відчуття глобальних змін, духовного і соціального преображення. Богородиця надихає християнина йти шляхом нового творення буття.
Отже, треба зрозуміти, що у церковній парафії не похмурі бабусі будують нам християнське життя, а ми з вами. Рай, гармонія, цілісність буття мають бути відчутними на землі у спілкуванні з Богом та людьми, а не тільки в загробному потойбічному світі. Відповідно, і вогонь пекла на землі запалюємо ми з вами, коли ненавидимо один одного, коли бажаємо ближньому покарання та гніву Божого.
Геній українського народу Тарас Шевченко у поемі «Марія» благав Пресвяту Богородицю:
Благословенная в женах,
Святая праведная Мати
Святого Сина на землі!
Не дай в неволі пропадати,
Летучі літа марне тратить.
Скорбящих радосте! Пошли,
Пошли мені святеє слово,
Святої правди голос новий!
І слово розумом святим
І оживи, і просвіти!
Підсумовуючи наші роздуми, наголосимо: свято Успіння Богородиці — це свято життя, це особливий день турботи Богородиці за увесь світ. Це день, коли смерть силою Божою, любов’ю Богородиці перетворюється на подію Божественного піклування про все людство. Гроб — джерело смерті, але перетворюється на живоносне джерело радості, а сама людська смерть стає успінням. Світлоносна Діва Марія стає Матір’ю усього людства, Царицею Небесною. І саме тому в цей день ми, християни, як ніколи, відчуваємо заступництво та молитву Пречистої Діви Матері, а тому щиросердно й смиренно звертаємося до Неї словами: «Молися, Пречиста Богородице, за спасіння душ наших», «Радуйся, обрадувана, що в Успінні Твоїм нас не залишаєш».