mosaic_2018.jpg
ЦЕРКОВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО
СРЕТЕНСКИЙ ЛИСТОК
listok
ПРАВОСЛАВНЫЙ КАЛЕНДАРЬ

Записи с меткой «родительская суббота»

М’ясопусна батьківська субота

Продовж року Церква неодноразово призначає спеціальні дні особливого поминання померлих. Саме ці суботи ми називаємо «вселенськими батьківськими» та згадуємо не лише тих, чиї імена здатна зберегти наша пам’ять, але усіх православних християн. Ця традиція веде своє походження ще з перших віків християнства, вже у V сторіччі це стало загальноцерковним правилом.

От що каже у цей день Синаксар (збірка тлумачень тих чи інших святкувань та традицій православної Церкви): «Святі отці узаконили поминати всіх померлих з наступної причини. Багато тих, хто помирає під час подорожей у морі, у непрохідних горах; гинуть від голоду, під час пожежі, на війні, замерзають. Хто перелічить усі види неочікуваної смерті? І усі ті лишаються без чинних псалмоспівів та заупокіних молитв. Ось тому святі отці установили, грунтуючись на апостольских настановах, звершувати загальне поминання, аби ніхто, де б він не скінчив власне життя, не залишився без молитви Церкви».

Перша продовж року батьківська субота випадає на М’ясопусну седмицю. У цю суботу Церква буде згадувати усіх померлих від Адама і до нашого буремного часу.

Напередодні Неділі м’ясопусної, присвяченої згадуванню Страшного Суду, Церква Христова призначила клопотання не тільки за живих своїх чад, але за всіх тих, хто од віку належав до неї. Якими б не були їх звання та причини смерті — урочисте загальноцерковне поминання матиме корить для всіх. А разом з тим нагадає і нам, що ми є спільнотою усіх віруючих, живих та померлих. І спілкування через молитву з почившими, поминання їх виявляє єдність Церкви Христової.

Димитріївська батьківська субота

«Сьогодні батьківська!» – фраза, яку ми чуємо кілька разів на рік. У Бога всі живі, і пам’ять і молитва про наших покійних рідних і друзів – важлива частина християнської віри.

Ми розповімо про те, які бувають батьківські суботи, про церковні і народні традиції днів особливого поминання покійних та про те, як молитися за померлих.

Батьківські суботи (а їх в церковному календарі кілька) – це дні особливого поминання покійних. У ці дні в православних храмах здійснюється особливе поминання померлих православних християн.

Крім того, за традицією віруючі відвідують могили на кладовищах.

Назва «батьківська» швидше за все походить від традиції називати покійних «батьками», тобто тими, які відійшли до батьків. Ще одна версія – «батьківськими» суботи стали іменуватися, тому що християни молитовно поминали в першу чергу своїх покійних батьків.

Скільки в році батьківських субот?
У календарі Православної Церкви вісім днів особливого поминання покійних. Усі, окрім одного (9 травня – Поминання покійних воїнів), мають перехідну дату.

Субота м’ясопусна (Вселенська поминальна субота)
Субота 2-ї седмиці Великого посту
Субота 3-го тижня Великого посту
Субота 4-ї седмиці Великого посту
Радониця
9 травня – Поминання покійних воїнів
субота Троїцька
субота Димитрівська

Димитріївська поминальна субота
Димитріївська поминальна субота – субота перед днем пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського, який відзначається 8 листопада за новим стилем. Якщо день пам’яті святого припадає теж на суботу, батьківською все одно вважається попередня.

Димитріївська поминальна субота стала днем особливого поминання покійних після перемоги руських воїнів в Куликовській битві в 1380 році. Спочатку в цей день поминали саме тих, хто загинув на Куликовому полі, потім, з плином століть, традиція змінювалася. У новгородському літописі XV століття ми читаємо про Димитріївську батьківську суботу вже як про день поминання всіх померлих.

 

Заупокійне поминання в батьківську суботу
Напередодні батьківської суботи, тобто ввечері в п’ятницю, у православних храмах служиться велика панахида, яку також називають грецьким словом «парастас». У саму ж суботу, вранці, служать заупокійну Божественну літургію, після неї – загальну панахиду.

На парастас або на заупокійну Божественну літургію можна подати записки за упокій з іменами близьких вашому серцю померлих. А ще в цей день, за старою церковною традицією, парафіяни приносять в храм їжу – «на канон» (або «на переддень»). Це продукти, вино (кагор) для здійснення Літургії.

Молитва за померлих
Упокій, Господи, душі спочилих рабів Твоїх: батьків моїх, родичів, благодійників (імена) і всіх православних християн, і прости їм всі провини вільні й невільні, і даруй їм Царство Небесне.

Імена зручніше прочитувати за пом’янником – невеликою книжечкою, де записуються імена живих і покійних родичів. Існує благочестивий звичай вести сімейні пом’янники, прочитуючи які і в домашній молитві, і під час церковного богослужіння, православні люди поминають поіменно багато поколінь своїх покійних пращурів.

Чому в Церкві моляться за померлих людей
Християни вірять в життя душі після смерті. Але посмертна доля людської душі може бути різною.

І якщо за житті людина жила неправедно, її душа після смерті буде страждати від наслідків гріхів, які вона скоїла. А покаятися і виправити себе людина після смерті вже не може, так як душа позбавлена тіла. Проте вона може змінитися завдяки зусиллям тих, хто залишився на землі і з ким зберігається зв’язок любові та пам’яті.

Справа в тому, що Церква – це не просто формальне об’єднання людей, віруючих у Бога. Християни становлять в Церкві єдиний організм, в якому стан одного органу визначає самопочуття всіх інших. Але допомогти хворому може тільки здоровий. У цьому полягає суть молитви за іншу людину, живу чи померлу – неважливо.

Припустимо, наш ближній був за життя гнывливим, любив злословити, пиячив, був жадібним. Значить, ми повинні навчитися утримуватися від гніву, утримувати свою мову від злих речей, дотримуватися постів, роздавати милостиню. Простіше кажучи, потрібно самому почати жити по-християнськи і тим самим отримати можливість ділитися цим життям з нашими покійними через любов до них і молитву.

Як правильно проводити батьківську суботу?
Нам – живим – у поминальну суботу, день пам’яті наших близьких і рідних, треба по можливості провести в молитві. Лейтмотив усіх молитов за упокій – прощення гріхів. Мертві вже не можуть каятися і просити прощення, зате ми можемо докласти всіх зусиль і молити Бога про милість до них. І завдяки цьому Господь може змінити долю померлої людини.

Вселенская Суббота покоя – но впереди у нас много работы

Что стало с заповедью о хранении субботы и почему именно накануне Пятидесятницы поминальная суббота – Вселенская, рассказывает инокиня Евгения (Сеньчукова).

Откуда-то взялась в народном богословии идея, что заповедь о хранении субботы перешла в христианстве на воскресенье – хотя на самом деле суббота считается Церковью днем праздничным, в субботу, кроме Великой, запрещается пост, и даже в Великую Субботу он ослабляется. Воскресенье же – первый день недели на земле, освящающий предстоящие шесть дней, и восьмой – в вечности, свидетельствующий о наступлении последних времен – времени воцарения Царя царей и Господа господ.

Отменено скрупулезное исполнение заповеди о субботнем покое, как и любой ветхозаветной заповеди, но это не значит, что сам покой тоже отменен.

Напротив. Именно субботу Христос избирает временем многих Своих чудес, в том числе и наиболее великих – исцеление женщины, восемнадцать лет страдавшей от тяжкого недуга, буквально прижимающего ее к земле, слепорожденного, исцеление много лет лежавшего в параличе человека у Овчей купели, а если опираться на церковный устав – даже воскрешение Лазаря.

И Сам Он лежал во гробе в субботу

Всякий раз чудеса вызывают негодование у всегдашних оппонентов Спасителя – фарисеев. Формально придраться было не к чему – даже Синедрион, осуждая Его на смерть, вынужден прибегать к помощи лжесвидетелей, но и этого не хватало. Ведь исцеление возложением рук никак не может быть отнесено к запрещенной работе. Но сама активность Этого Человека казалась провокацией.

А ведь все просто. Христос не просто не нарушал заповедь о субботе – Он ее исполнял в других. «Придите ко мне, все труждающиеся и обремененные, и Я успокою вас» (Мф. 11:28). Вот Он и давал покой измученным и обремененным недугами, уставшим от этой тяжести земного бытия, полного трудов и скорбей. Открывал им глаза, поднимал их с одра болезни, даже возвращал к жизни. Само пришествие Его – суббота мира.

И Сам Он лежал во гробе в субботу. «Царица Суббота» – так называют иудеи день покоя. Воистину, Суббота Преблагословенная – это Царица Суббота. И в богослужениях Великой Субботы нет уже боли – есть только покой, тишина после бури, после солнечного затмения и землетрясения, после Крестного Страдания и плача Матери…

Совсем не странно, что именно субботу Церковь посвящает поминовению усопших. Смерть – это всегда Великая Пятница, потому что каждый умирает единожды и лицом к лицу перед Богом, и никто не знает, что его ждет дальше. Но когда душа уже оставила тело, когда смерть, кажется, победила – оказывается, что победа мнимая. Человек отходит в руки Божьи, наступает время отдыха.

У нас тоже впереди много работы

Почему именно накануне Пятидесятницы поминальная суббота – Вселенская? Богословская загадка? Богослужебная?

А может, все проще? Именно сошествие Святого Духа на апостолов, явление Третьего Лица Святой Троицы, стало началом их миссионерских трудов – радостных, но и сложных, даже до смерти. А перед тяжелой работой надо набраться сил. Вот они и отдыхали. Ожидая раскрытия последней Тайны о Боге – о Его триединстве, – отдыхала вся вселенная, живые и усопшие.

У нас тоже впереди много работы. Нам предстоит возделывать землю, уклоняться от зла и творить благо, делиться радостью о Христе Воскресшем с ближними, а потом с нетерпением ждать встречи с Ним на Страшном Суде – одним словом, спасаться.

Вместе спасаться – у Бога ведь нет мертвых, и судьбы ушедших еще не определены, потому мы и молимся друг за друга.
Перед долгой дорогой мы, как и апостолы, нуждаемся в отдыхе – и те, кто еще идет по земле, и те, чья суббота уже наступила. А сегодня наши субботы встречаются. Сегодня мы не только молимся за всех почивших – мы находимся с ними рядом, в одной Сионской горнице, ожидая Господа, порывом горячего ветра поднимающего нас с места и ведущего в Жизнь с Ним.

инокиня Евгения (Сеньчукова) 

Як правильно поминати покійних — про Троїцьку батьківську суботу

У переддень Святої Живоначальної Трійці, згідно з правоcлавним богослужбовим уставом – батьківська поминальна субота.

Про що молитися у такі дні особливого поминання спочилих і для чого вони встановленні у своєму інтерв’ю для Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ розповів перший проректор Київських духовних шкіл протоієрей Сергій Ющик.

Оскільки Господь неодноразово через слова Священного Писання зауважує, що Він є Бог не мертвих, а Бог живих. Перед Богом усі живі. Єдине, що апостол Павло зауважує, що людині належить один раз померти, а потім Суд, для того щоб дати відповідь, що зробив у своєму тілі живучи – чи доброго, чи злого. Водночас ми чітко прочитуємо в Священному Писанні слова про те, що Господь прийде судити живих і мертвих. І якраз в надії на той кінцевий Суд, який подекуди в Священному Писанні називається Страшним Судом, ми і надіємося на Господнє милосердя, і тому звершуємо наші молитви за упокій.

У Троїцьку батьківську суботу ми згадуємо не тільки наших рідних, а й усіх людей, які жили на землі.

Навіть якщо поглянути на богослужбове прохання, яке виголошується в храмі: “Милості Божої, Царства Небесного і оставлення гріхів у Христа Безсмертного Царя і Бога нашого просимо”. Водночас, коли ми заглянемо в слова святоотецької літератури, ми побачимо, що святитель Кирил Ієрусалимський в середині IV століття заважує, що велике благо для душі померлої людини – це молитва людей, яка пов’язана з Євхаристією. Ось тому, згідно з богослужбовим уставом, не тільки за кожним богослужінням поминаються і живі прихожани, і померлі прихожани, але є ще особливі богослужбові дні, присвячені спільній молитві за упокій. Серед них перше місце фактично займає Троїцька батьківська поминальна субота.

Якщо ми подивимося у богослужбові книги цього дня, вони також особливі. Дуже особливий канон богослужбового дня, оскільки він якраз і фактично перелічує всіх тих людей, за кого звершується молитва. Дуже добре, коли є рідні і близькі, які пом’януть своїх дідів, прадідів, батьків, братів, сестер, які вже упокоїлися. Але ж є тисячі мільйонів людей, які помирають не встигнувши пожити, які помирають внаслідок певних складних життєвих обставин і різних катастрофічних подій.

Перед святом Трійці ми згадуємо тих, кому ми завдячуємо своєю вірою.

Зрештою, ще одна цікава особливість Троїцької батьківської поминальної суботи – це саме місце її розташування у Богослужбовому календарі. Ми маємо свято Трійці, яке називаємо днем народження Православної Церкви. Так от, навіть суто по звичаю людських традицій ми знаємо, що коли у людини день народження, вона обов’язково згадує своїх батьків. Так от, в переддень Святої Живоначальної Трійці, день народження нашої Церкви, ми обов’язково маємо згадати тих, кому ми завдячуємо нашою вірою. Неділя перед Трійцею присвячена спомину Першого Вселенського собору, а разом з цим і спомину всіх святих отців, яким ми завдячуємо нашою вірою. А безпосередньо перед святом Живоначальної Трійці ми маємо день спомину наших батьків, тобто безпосередньо тих людей, яким ми завдячуємо досвідом нашої віри. Адже кожен з нас мав такий маленький епізод життя, коли ще будучи малою дитиною, лежачи у якомусь теплому ліжечку ми бачили, що дідусь і бабуся, чи тато й мама стояли в куточку біля ікони і читали молитву. Саме тим людям, які вже покинули це життя ми завдячуємо нашою вірою, ми завдячуємо тим, що вони, проживши складне ХХ століття, складне ХІХ століття, зрештою не було легких пір в житті людини, проживши своє складне життя, згідно з словами апостола Павла, віру зберегли і своє життя гідно прожили. І тому якраз в переддень свята Святої Трійці ми приходимо для того щоб пом’янути усіх рідних, близьких, знайомих. І особлива наша молитва за тих, хто не встиг дожити – чиє життя перервалося внаслідок певних обставин. Якщо говорити про сьогодення – особлива молитва за солдатів, за тих людей, які невинно загинули на полі бою, особлива молитва за тих, хто загинув в автокатастрофах, можливо в певних складних обставинах, пожежі чи на роботі.

Ми всі постанемо перед Богом і будемо втішені тим, що своїм прикладом навчили такій молитві наших дітей.

Наша молитва огортає усіх тих, хто не встиг прожити своє життя і сказати: “Господи, дякую” і “Господи, прости”. На цьому і базується наша молитва за упокій – тільки на одному – на любові. І єдине прохання до всіх православних християн – якби ми не тішилися середньостатистичними даними, скільки людина може прожити, кожен наш день дуже цінний. Тому що вчорашні день вже пройшов, завтрашній ще не настав, а тому доки можемо сказати нині, як каже нам апостол Павло, ми повинні звершувати добрі діла і цінувати час, який Господь виділив нам для нашого життя. Тому, що рано чи пізно ми також постанемо перед Богом і будемо втішені тим, що своїм прикладом навчили наших дітей, внуків (у кого вони є), правнуків (хто дочекався), для того щоб і вони, пам’ятаючи наш приклад життя, помолилися за нас і попросили милості Божої, Царства Небесного і позбавлення від наших гріхів перед Богом. Щоб усі ми із покоління в покоління у Бозі єдналися в велику родину дітей Христових.

протоієрей Сергій Ющик

Молиться о почивших. К поминальной родительской субботе

pominat_pochivshyhМолитва за усопших творится в Церкви непрестанно, однако в разное время церковного года и на разных богослужениях устав предлагает нам разные формы поминовения наших почивших близких.

Умирающие православные христиане не перестают быть членами Церкви, сохраняя с нею и со всеми остальными ее чадами реальное, живое общение. В наиболее тесное взаимодействие друг с другом, со всей Церковью и с усопшими мы вступаем во время богослужения и молитвы. Молитва — главная сила этого единения и наш долг по отношению к нашим близким — как живым, так и почившим.

Этот наш долг — самое главное, что мы можем дать нашим родным. В песнопениях отпевания Церковь вкладывает в уста усопшего такие слова: «Молю всех знаемых (знакомых) и другов (друзей) моих: братие мои возлюбленнии, не забывайте мя, егда (когда) поете Господа, но поминайте братство и молите Бога, да упокоит мя с праведными Господь». Сами почившие ждут от нас наших молитв.

Особые дни молитвы за усопших: Вселенские родительские субботы

Кроме молитв на ежедневном богослужении, Церковь выделяет некоторые дни года специально для заупокойного поминовения. Наиболее усиливаются заупокойные моления в две так называемые вселенские родительские субботы: перед неделями (воскресеньями) Мясопустной (с которой начинается Масленица) и Пятидесяницы (Троицы). В эти два дня живые члены Церкви приглашаются как бы забыть самих себя и, сократив до минимума воспоминания о святых, в усиленной молитве об умерших непрославленных членах Церкви, родных и чужих, знаемых и незнаемых, всех возрастов и состояний, всех времен и народов, вообще всех прежде почивших, в истинной вере скончавшихся, — явить в полной мере свою братскую любовь к ним. Для этих дней составлены особые умилительные службы, а воспоминания о других праздниках, если они попадают на эти дни, переносится или вовсе отменяется.

Люди нередко смотрят на родительские субботы как на предназначенные главным образом, если не исключительно, для поминовения наших сродников и друзей. Однако Церковь призывает нас молиться и о тех, у кого уже не осталось на земле никого, и о тех, кто не имел ни родных, ни знакомых. У нас есть еще множество братьев во Христе, которых мы, и не видавши, должны любить, о которых, даже и не зная их имен, мы должны молиться. Можно в этот день и о упокоении великих писателей или ученых помолиться, о Пушкине или Менделееве: помнить-то мы о них помним, но часто ли стараемся помочь им молитвой?

Из книги епископа Афанасия (Сахарова)

 «О поминовении усопших по уставу Православной церкви»

ПОМИНАЛЬНЫЕ СУББОТЫ В ВЕЛИКИЙ ПОСТ

25 марта – последняя поминальная суббота Великого поста. Что важно сделать?

Для православного христианина смерть не является таким трагическим и ужасным событием, как для язычника или атеиста.

По учению Церкви, смерть была Божьим установлением. Она появилась в мире потому, что в нем произошло искажение в результате уклонения существ, наделенных свободной волей (Ангелов и людей), в непослушание Господней воли и замыслу Творца относительно их бытия и цели данного бытия. Так появился грех, который исказил материальную реальность из-за злой воли человека. Природа греха состояла в том, что душа, ранее обращенная к Богу – вверх, обратилась вниз – к телу и вообще к материальному миру, сделав из них культ, объект для наслаждения и удовлетворения собственных страстей и грехов. Если бы не была установлена Богом смерть, то грех бы множился и рос в арифметической прогрессии, пока не уничтожил мир. Для того чтобы остановить этот деструктивный процесс, понадобилось рассечь союз бессмертной, но грешной души с объектом удовлетворения страсти – с телом. Так в мире появилась смерть.

Душа, освобождаясь от тела, напрямую входит в духовный мир и встречается со своим Создателем и Творцом – с Богом. Для православного христианина, в идеале жаждущего этой встречи, смерть – не враг, но добрый друг, соединяющий его со Христом.
Жизнь же, по меткому выражению, – это училище для души. Здесь она навыкает либо к добрым делам и становится ангелоподобной, гражданином Царствия Небесного, либо к злым делам и делается достойной ада.
Не грешить человеку, живущему на земле, практически невозможно. Поэтому для того, чтобы избавляться от греха, врачевать его Господом нашим Иисусом Христом, установлена Церковь. Именно Ее Таинствами, включая и Покаяние, мы избавляемся от греха.

После смерти для человека уже невозможно покаяние, только воздаяние за свои плохие и хорошие поступки, совершенные в жизни. Человек никак не может уже изменить свою загробную участь в отличие от земной жизни. Он по смерти словно бы связан. Душа проходит мытарства, на которых светлые Ангелы пытаются помочь ей достичь Царствия Небесного, а бесы, показывая Богу ее плохие поступки, стремятся утащить душу в ад. Этот период длится примерно сорок дней в земном понимании. Конечно, наше знание о духовном мире приблизительно и плоско. Мы только примерно можем представлять, как там все будет. Но период по смерти – непростое время для души.
Православная Церковь учит, что сама душа не может изменить своей участи. В чем ее Господь застал, в том и будет судить. Но молитва Церкви земной – сорокоусты, чин погребения, панихиды, литии, чтение неусыпаемой Псалтири, чтение келейное семнадцатой кафизмы, дела милосердия, молитвы любящих сродников и друзей очень помогают усопшему. Господь улучшает по молитве загробную участь души, дарует ей более светлую и хорошую обитель, чем она, может быть, по своим делам была достойна. Поэтому нам важно по отношению к нашим усопшим не занимать унывательно-переживательную пассивную позицию, но активную любящую – молитвы, пламенной и искренней, длительной и неусыпающей, как Пслалтирь. И по этой молитве нашей Господь дарует нашим любимым усопшим свою сугубую благодать и учинает их в месте светлее, месте злачнее, месте покойне. О том есть множество свидетельств истории Церкви и в житиях святых отцов.

Потому нам следует молиться о своих усопших и творить за них дела милосердия, которые приравниваются к молитве. Особенно это важно делать в Великий пост. Ведь время Святой Четыредесятницы – особое время усиленной молитвы и творения добрых дел, в том числе для своих усопших. Суббота же с древних времен была установлена Церковью для молитвы о упокоившихся в этот день покоя, чтобы они упокоились и почили в Бозе.
Хочется сказать, дорогие братья и сестры, что если бы мы знали, как важна и как нужна им наша молитва, то мы молились бы за них непрестанно. Умирающему от жажды так не нужна вода, как почившим наша молитва. Она как союз, как письмо, как посыл любви дарует им Царствие Небесное и вечную жизнь в Боге.

иерей Андрей Чиженко

Со духами праведных скончавшихся души рабов Твоих, Спаситель, упокой …

01112014 (1)

Димитриевская родительская суббота ведёт своё происхождение из событий XIV века. Сначала князь Димитрий Донской установил ежегодное поминовение павших в Куликовой битве. Для этого была выбрана суббота накануне именин князя – дня святого великомученика Димитрия Солунского. К именам воинов прибавлялись имена их родных, суббота стала «родительской».

 

Вот и сегодня мы собирались вместе, вспоминая своих родственников и тех, кто памятен нам. Собирались не на формальные «поминки», не несущие никакой пользы тем, кто требует нашей помощи там, вне нашего мира. Молитва, приобщение Святых Христовых Тайн, милостыня – это то, что мы можем сделать перед лицом Господа ради памяти ушедших. И до чего хорошо, что нас было так много сегодня! 

Троицкая родительская суббота

В эту субботу Божественная литургия и панихида будут совершаться в новом (нижнем) храме. Начало богослужения в 8-00.

 

По Уставу Вселенской Православной Церкви накануне праздника Святой Пятидесятницы (Троицы) совершается заупокойное богослужение, как и в день первой Вселенской Родительской Субботы, бываемой на мясопустной седмице перед Неделей (Воскресением) о Страшном Суде.  Это поминовение, называемое Троицкой родительской субботой, имеет глубокий духовный смысл. В день Пятидесятницы Дух Святой сошел на землю для научения, освящения и приведения всех людей к вечному спасению. Поэтому Святая Церковь призывает нас в эту субботу совершать поминовение, чтобы спасительная благодать Святого Духа очистила грехи душ всех от века усопших праотец, отец и братий наших, и, ходатайствуя о собрании всех в Царство Христово, просит «упокоить души прежде отшедших на месте прохлаждения, яко не мертвии восхвалят Тя, Господи, ниже сущии во аде исповедание дерзнут принести Тебе; но мы живые благословим Тя и молим, и очистительные молитвы и жертвы приносим Тебе о душах их».

Святая Церковь призывает нас совершать перед днем Пресвятой Троицы поминовение всех усопших, т. к. в день Пятидесятницы запечатлелось искупление мира освятительной силой Животворящего Пресвятого Духа, которая благодатно и спасительно простирается, как на нас,живущих, так и на умерших. Как в Мясопустную субботу, представляющую как бы последний день мира (перед Неделей о Страшном Суде), так и в Троицкую, представляющую собой последний день Церкви Ветхозаветной перед раскрытием во всей силе царства Христова в День Пятидесятницы, Православная Церковь молится о всех усопших отцах и братиях. В самый же праздничный день возносит о них, в одной из молитв, воздыхание ко Господу: «Упокой, Господи, души рабов Твоих, прежде усопших отец и братий наших, и прочих сродников по плоти, и всех своих в вере, о них же и память творим ныне».

Дмитровская родительская суббота.Помолимся о упокоении усопших — близких и далеких…

Православие и мир
По слову князя. Дмитровская родительская суббота

Мария Дегтярева

День был днем великой радости и великой печали. Жены, матери, дети и старцы с нетерпением ожидали своих. – Гонец привез весть, что потери огромные. – Они вышли навстречу князю и дружине, зная, что за ними следует великое множество подвод с раненными и убитым

МЫСЛИ О ГЛАВНОМ
  • Доброй жизнью смывай грязь прилипшую к сердцу твоему и тогда воссияет боговидная красота твоя. святитель Григорий Нисский
ПОМОЧЬ СТРОИТЕЛЬСТВУ ХРАМА
Храм Стрітення Господнього © 2012-2021. Всі права захищені.