december_2.jpg
ЦЕРКОВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО
СРЕТЕНСКИЙ ЛИСТОК
listok
ПРАВОСЛАВНЫЙ КАЛЕНДАРЬ

Записи с меткой «Почаевская икона»

Молитва перед Почаевской иконой Божией Матери

Pochaivska_ikona (1)

К Тебе, о Богомати, молитвенно притекаем мы, грешнии, чудеса Твоя, во святей лавре Почаевстей явленная, поминающе и о своих сокрушающеся прегрешениих. Вемы, Владычице, вемы, яко не подобаше нам, грешным, чесого просити, токмо о еже Праведному Судии беззакония наша оставити нам. Вся бо нами в житии претерпенная, скорби же, и нужды, и болезни, яко плоды падений наших прозябоша нам, Богу сия на исправление наше попущающу. Темже вся сия истиною и судом Своим наведе Господь на грешныя рабы Своя, иже в печалех своих к заступлению Твоему, Пречистая, притекоша и во умилении сердец к Тебе взывают сице: грехов и беззаконий наших, Благая, не помяни, но паче всечестнеи руце Твои воздвигши, к Сыну Твоему и Богу предстани, да люте содеянная нами отпустит нам, да за премногая неисполненная обещания наша лица Своего от рабов Своих не отвратит, да благодати Своея, спасению нашему пособствующия, от душ наших не отымет. Ей, Владычице, буди спасению нашему Ходатаица и, малодушия нашего не возгнушавшися, призри на стенания наша, яже в бедах и скорбех наших пред чудотворным Твоим образом возносим. Просвети умиленными помыслы умы наша, веру нашу укрепи, надежду утверди, любве сладчайший дар сподоби нас прияти. Сими убо, Пречистая, дарованьми, а не болезньми и скорбьми живот наш ко спасению да возводится, но, от уныния и отчаяния души наша ограждающи, избави нас, маломощных, от находящих на ны бед, и нужд, и клеветы человеческия, и болезней нестерпимых. Даруй мир и благоустроение жительству христианскому предстательством Твоим, Владычице, утверди Православную веру в стране нашей и во всем мире. Церковь Апостольскую и Соборную умалению не предаждь, уставы святых отец на веки непоколебимы сохрани и всех к Тебе притекающих от рова погибельнаго спаси. Еще же и ересию прельщенных братий наших или веру спасительную в греховных страстех погубивших паки ко истинней вере и покаянию приведи, да вкупе с нами, Твоему чудотворному образу покланяющеся, Твое предстательство исповедят. Сподоби убо нас, Пресвятая Госпоже Богородице, еще в животе сем победу истины Твоим заступлением узрети, сподоби нас благодатную радость прежде кончины нашея восприяти, якоже древле насельники Почаевския Твоим явлением победители и просветители агарян показала еси, да вси мы благодарным сердцем вкупе со Ангелы, и пророки, и апостолы, и со всеми святыми, Твое милосердие прославляюще, воздадим славу, честь и поклонение в Троице певаемому Богу Отцу, и Сыну, и Святому Духу, во веки веков. Аминь.

Почаївська ікона Божої Матері

5 серпня Церква святкує пам’ять чудотворної ікони Божої Матері «Почаївська». 

1559 року грецький (за іншими джерелами – болгарський) митрополит Неофіт, який мандрував по Русі, приїхав на Волинь.

В подяку за гостинність, яку надала йому в своєму маєтку благочестива дворянка Анна Гойська, до володінь якої належав і Почаїв, владика благословив її іконою Пресвятої Богородиці.

Швидше за все, це була сімейна ікона, яка, можливо, належала роду самого Неофіта.

У південних слов’ян, як і в інших народів, був у той час поширений благочестивий звичай обирати собі особливих покровителів з святих, пам’ять яких від покоління до покоління відзначається як сімейне свято. Примітно те, що у всіх написах, що збереглися на тій іконі, лист і мова слов’янські. Це свідчить про те, що, можливо, «образ Почаївський писаний рукою руською».

Довго перебувала святиня в каплиці дворянської садиби. Служниці багато разів бачили ікону в сяйві, про що розповідали своїй пані.

Богоматір уві сні являлась і самій Гойській. Нарешті, одного разу, ставши наяву свідком того, як від Образу сходить дивне світло, благочестива жінка повірила, що ікона має особливу благодать, і веліла запалити перед святинею лампаду.

За молитвами біля ікони стали відбуватися чудеса. Коли ж завдяки чудотворному образу зцілився сліпий брат Гойської Филип, то Анна, здивована і зраділа, закликала ченців. Ними був відслужений молебень, святиня була хресним ходом перенесена на Почаївську гору і віддана на вічне зберігання монахам, які жили в печері на горі.

Ця подія відбулася в 1597 році. На горі була влаштована церква в честь Успіння Богоматері, а при ній створено монастир, на утримання якого Гойська пожертвувала кошти. З цього часу ікона стала називатися Почаївської.

До 1664 року різні чудотворення не записувалися. Однак народний поголос про такі події швидко розносився по всіх кінцях руської землі. З усіх боків стали стікатися до Почаївської ікони Божої Матері безліч паломників.

Влітку 1675 року під час Збаразької війни з турками, за царювання польського короля Яна Собеського (1674-1696), полки, що складалися з татар, під проводом хана Нурредин через Вишнівець підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін. Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам’яних будівель обителі, не представляла ніякого захисту для обложених.

Ігумен монастиря Іосиф Добромирський переконав братію і мирян звернутися до небесних захисників: Пресвятої Богородиці і преподобному Іову Почаївському. Ченці і миряни ретельно молилися, припадаючи до чудотворного образу Божої Матері і до раки з мощами преподобного Іова.

Вранці 23 липня, зі сходом сонця, татари тримали останню нарада про штурм обителі. Ігумен же велів співати акафіст Божої Матері. З першими словами «Взбранной Воєводі» над обителлю раптово з’явилася Сама Пречиста Богородиця, «омофор белоблистящийся распуская», з небесними ангелами, що тримають оголені мечі. Преподобний Іов знаходився біля Божої Матері, кланяючись Їй і молячись про захист обителі.

Татари взяли небесне воїнство за примару, в сум’ятті стали стріляти в Пресвяту Богородицю і преподобного Іова, але стріли поверталися назад і ранили тих, хто їх пускав. Жах охопив нападників. У панічній втечу, не розбираючи своїх, вони вбивали один одного. Захисники монастиря кинулися в погоню і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли православну віру і залишилися в обителі назавжди.

… Нині чудотворна ікона поміщена в Успенському соборі Лаври в зіркоподібному кіоті в третьому ярусі іконостасу. Його пожертвував в 1859 році імператор Олександр II в пам’ять про паломництво в Почаївську обитель.

Кожен день о п’ятій годині ранку в Успенському соборі, освітленому в передранковому сутінках лише одними лампадами, монастирською братією служиться полунощниця. Після неї, при співі тропаря «Непрохідна Врата», Чудотворний образ Почаївської Матері Божої повільно опускається і зупиняється на рівні людського зросту. Ікона тримається на двох шовкових стрічках. Поруч з нею стоїть ієромонах, званий за традицією «кіотним». Ченці, а слідом за ними і всі, хто моляться в храмі, безмовно і неквапливо підходять і прикладаються до чудотворного образу.

Точно так же опускається святиня по суботах після соборного акафісту перед нею, а також у недільні та святкові дні після пізньої Божественної Літургії.

Чудеса зцілення у цієї ікони нескінченні, як і потік паломників з України, Білорусії, Молдавії, Росії, Сербії та інших країн, які приїжджають до неї в Лавру.

Далеко не на кожного сходять чудеса від Почаївської святині, але кожному, хто звертається до цього образу з сердечною молитвою, і таємно, і явно подається допомога духовна, душевна і тілесна. У кожного з приїжджають до святині є щось, що можна висловити лише молитовним подихом. І для цього завжди не вистачає слів.

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ

Читаем икону. Почаевская икона Божией Матери

 

pochaevskajaДвумя руками держит Христа Богородица – и в одной из рук Ее плат. Держит Церковь в дланях своих Того, кто простер длани на Кресте, Того, кто подал ей Чашу Своей Крови. Словно живая Чаша – фигура Младенца, или, на других изводах – словно укрух Хлеба.

В соприкосновении ликов – символ теснейшего Богообщения. Церковь общается со Христом не просто в молитве – это знала и Церковь Ветхого Завета. Нет – здесь Тот, кто более Авраама, и дает в пищу Плоть Свою, ибо Плоть Его – воистину есть брашно бессмертия (Ин.6:55).«Распростертыма дланьма на Кресте, отеческаго исполнил еси благоволения, благий Иисусе, всяческая. Темже победную песнь Тебе вси поим»(Канон воскресный, гл.6).

В тайне Евхаристии Церковь общается со Христом, и видит Его лицем к лицу (1 Кор.13:12), познавая Его, восходя от силы в силу, ибо явился в Сионе, Горе святой Своей, Бог (Пс.83:7).

«Мы же все, открытым лицом, как в зеркале, взирая на славу Господню, преображаемся в тот же образ от славы в славу, как от Духа Господня», – пишет о тайне Евхаристического общения со Христом Воскресшим святой апостол Павел (2 Кор. 3:18).

«Как в воде лицо – к лицу, так сердце человека – к человеку» (Притч 27.19). Христос открылся Церкви Своей, омывшейся, крестившейся в Него водами Крещения, и пришедшей к священной трапезе.

Древний священный образ камня – олицетворение святынь Авраама и детей его, скитальцев и сновидцев – наполнен новым смыслом, обновлена юность упования Авраамова и детей его, скитальцев и сновидцев – наполнен новым смыслом, обновлена юность упования Авраамова.

Не просто свято место сие, это Дом Божий (Быт. 28, 17), наполненный не дымом кадильным от ветхого ладана Ааронова, но вознесенная превыше небес Скиния, основанная на камне, Скиния Бога с человеками.

«И услышал я громкий голос с неба, говорящий: се, скиния Бога с человеками, и Он будет обитать с ними; они будут Его народом, и Сам Бог с ними будет Богом их. И отрет Бог всякую слезу с очей их, и смерти не будет уже; ни плача, ни вопля, ни болезни уже не будет, ибо прежнее прошло. И сказал Сидящий на престоле: се, творю все новое. И говорит мне: напиши; ибо слова сии истинны и верны. И сказал мне: совершилось! Я есмь Альфа и Омега, начало и конец; жаждущему дам даром от источника воды живой» (Откр. 21:3-6).

Не кровь козлов и овнов (Евр. 9:12) приносится в ней – но таинственная и священная Кровь Архиерея и Жертвы (свт. Григорий Богослов).

Церковь Его есть и Его диаконисса, служащая при Его тайнодействии Крестном. Руки Христа на плечах ее – ибо только у Него власть рукополагать, Он – Единый Первосвященник, Жертва и Жрец, Приносяй и Приносимый, и Приемляй, и Раздаваемый…

Стопы Христа обнажены – среди льющихся потоков золотых риз. Соединены они вместе – как при положении Распятого, и касаются поручей на руках диакониссы Его, – Той, что держит Чашу и Хлеб, что держит Евхаристический плат над бездной – провалом складок мафория. Сын Мариин, ужаленный в пяту, поразил тление и смерть (Быт. 3:15). Бездна смерти не поглотила Его, сошедшего туда в добровольном заклании Своем…

Он снял иго с плеч Церкви, взяв Крест на рамена Свои – и поэтому тоже на плечах Богоматери символически лежат руки Младенца-Христа. И благо иго Его, и легко (Мф.11:30).

На некоторых изводах иконы фигура Христа – словно сердце. Евхаристия и есть сердце Церкви, где Христос Распятый и Воскресший познается верными в теснейшем общении Евхаристии, в несказанной, раздающей Себя верным любви Его.

Един – Кто воду – от камня,
Един – Кто воду – в вино,
Един – Кто свят и прославлен,
Един – созвавший в одно,
всех вод исцеляя горечь,
Един – вознесен и высок,
Един – Восстающий в полночь –
являет, что верен – Бог.

«Таковы дела Христовы – прочее да почтено будет молчанием» (святитель Григорий Богослов).

МЫСЛИ О ГЛАВНОМ
  • Спорить о том, что важнее вера или дела — то же самое, что спорить, какое лезвие в ножницах нужнее. Клайв Стейплз Льюис
ПОМОЧЬ СТРОИТЕЛЬСТВУ ХРАМА
Храм Стрітення Господнього © 2012-2019. Всі права захищені.