Vel_Pist_2019.jpg
ЦЕРКОВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО
ros
СРЕТЕНСКИЙ ЛИСТОК
listok
ПРАВОСЛАВНЫЙ КАЛЕНДАРЬ

Записи с меткой «княгиня Ольга»

Михаил Нестеров. Равноапостольная книягиня Ольга. 1893.

Иногда, читая жития святых, мы пропускаем мимо сознания одну весьма важную деталь: практически все люди, которые прославлены Церковью, прошли долгий и трудный путь к совершенству. И в большинстве случаев за красивым житийным рассказом кроется настоящая жизненная драма, борьба двух разных сторон личности – светлой и темной. Зрелой христианкой предстает перед нами в своем житии и княгиня Ольга, чья память совершается 24 июля. Но летописи знают и другую Ольгу – жестокую, надменную, расчетливую. Какой она была на самом деле? Какой портрет – житийный или летописный – более правдив? Если мы кратко ответим на этот вопрос, то окажется, что правдивы, как ни странно, оба портрета.

Княгиня Ольга жила в X веке. Ее происхождение – предмет многолетних споров, которые не стихают до сих пор. По одним источникам, это была чужестранка, дочь скандинавов, пришедших на Русь и взявших под контроль большинство славянских племен. По другой – Ольга была славянкой, получившей свое имя в честь Киевского князя Олега. Третьи источники вообще говорят о болгарском происхождении княгини, что тоже возможно. Ведь в то время среди славянских стран именно Болгария была самым сильным государством, и иметь в женах женщину из болгарского рода было делом престижа.

Не меньшая загадка – история знакомства Ольги и Игоря. Официальная версия передает рассказ о том, как в Псковских землях простолюдинка Ольга была паромщицей. 10-летнюю девочку и заметил горячий юноша Игорь во время переправы, но на приставания княжича Ольга ответила отказом – «лучше утоплюсь, но чести не отдам». Трудно сказать, запомнила ли эту встречу девушка, а вот княжич – запомнил, и когда через несколько лет ему пришло время жениться, то сватов он заслал именно к юной паромщице. Запала она ему в душу – и все тут! Правда, летописи признают, что Игорь не был верным мужем, но жену свою Ольгу все равно любил и уважал за мудрость и волевой характер.

Именно при княжеском дворе сформировалась Ольгина жестокость, расчетливость, холодность. Иначе и быть не могло, ведь, даже будучи женой великого князя, она постоянно рисковала стать жертвой интриг. И Ольга приспосабливалась – как могла и как умела. Особенно сильно на ее характер подействовала трагическая гибель Игоря от рук племени древлян, которых князь облагал непомерной данью. С убийцами своего мужа она расправилась хладнокровно, перебив древлянскую знать и уничтожив много простых людей. После этого никто уже не посмел поднять на Ольгу руку, и она по причине малолетства сына Святослава стала единоличной правительницей Новгородских, Псковских и Киевских земель.

Впрочем, даже когда Святослав вырос, власть практически оставалась в ее руках, поскольку страстью сына была война, а государством управляла его мать. Ольга провела мощную административную реформу, выработала схему налогообложения, начала активное каменное строительство, бывшее дотоле на Руси делом неслыханным. И все-таки в народной памяти княгиня осталась не жесткой правительницей, а именно христианкой – первой среди Рюриковичей.

В светской историографии утвердилось мнение, что Крещение было для Ольги политическим шагом, который позволил ей занять выгодное положение среди византийской элиты. Но внимательный анализ жития и летописных упоминаний показывает, что это не совсем так. Мы доподлинно не знаем, где и когда крестилась русская правительница, но источники говорят, что ее положение в византийском обществе после принятия Крещения было не таким уж и высоким, и оно явно не соответствовало амбициям этой сильной женщины. И здесь невольно понимаешь, что Ольгой двигала не политика, а вера. Бабка Владимира Великого была одной из тех, кто на себе испытал силу преображающей Божьей благодати. Несмотря на бурную жизнь и огромную власть, которая была сосредоточена в ее руках, эта женщина рано стала задумываться над смыслом жизни, и этот поиск привел ее к решению принять христианство.

Для полной ясности важно сказать, что несмотря на свое полулегальное существование, ко времени княжения Святослава и Ольги христианство успело укорениться среди многих знатных киевлян, а в самом Киеве имелось даже несколько храмов. В 944 году при подписании мирного договора с греками многие члены русского посольства приносили присягу не перед статуей языческого бога Перуна, а в церкви святого Ильи – перед Крестом и Евангелием. Поэтому обращение к вере Ольги в значительной мере стало возможным, благодаря труду предшествующих христианских поколений. Приняв христианство, Ольга всеми средствами поддерживала своих братьев по вере и трудилась на миссионерском поприще, уничтожая языческих идолов, строя храмы и проповедуя идеалы Евангелия, которые многим русским западали в душу. Своего сына Святослава она тоже стремилась обратить ко Христу, но, лояльный к христианству, он боялся делать этот шаг, поскольку считал, что его соплеменники-язычники будут смеяться над ним. Вояка-Святослав, проводивший в походах большую часть своей жизни, до самой своей трагической гибели в 972 году так и не стал христианином. Его сын Ярополк уже явно симпатизировал вере Христовой и даже был женат на христианке. Это благотворно влияло на положение Церкви в языческой Руси, но после междоусобной борьбы и восшествия на престол князя Владимира наступил период гонений на Церковь. Прежде чем одержать окончательную победу, ей предстояло обагриться кровью мучеников.

Впрочем, все это было потом. А при жизни Ольги христианство в Киеве давало первые росточки. По свидетельству современников, Крещение радикальным образом изменило княгиню. Это не значит, что она, будучи до Крещения женщиной, мудрой и волевой, после принятия Христа стала мягкой и слабой. Ольга осталась такой же, но теперь все силы души она направила на служение другим идеалам.
Княгина скончалась в 969 и была похоронена году по христианскому обряду. В 1007 году, после постройки легендарной Десятинной Церкви в Киеве, тело княгини было перенесено в этот храм. По легенде, в каменном склепе было проделано окошечко, и было видно, что останки этой великой женщины нетленны. Ее святость никогда не ставилась под сомнение. С XIII века имя Ольги стало крестильным, ее признали святой не только на Руси, но и в Чехии, и на Балканах. А в 1547 году Ольга была причислена к лику равноапостольных – то есть тех, чьи труды в деле миссионерства сравнимы с трудами апостолов. Такой чести удостоились ещё только 5 святых женщин в христианской истории (Мария Магдалина, мученицы Фекла и Апфия, римская императрица Елена и просветительница Грузии Нина).

foma.ru

Молитвы равноапостольной княгине Ольге

 

О великая угоднице Божия, богоизбранная и богопрославленная, равноапостольная великая княгине Ольго! Ты отринула еси зловерие и нечестие языческое, уверовала еси во Единаго Истиннаго Триипостаснаго Бога и восприяла еси святое крещение и положила еси начало просвещения земли Русския светом веры и благочестия. Ты еси духовная родоначальнице наша, ты по Христе Спасителе нашем первая виновница просвещения и спасения рода нашего. Сего ради смиренно молим тя: призри на немощи наша и умоли премилосердаго Царя Небеснаго, да не прогневается на ны зело, яко по немощем нашим по вся дни согрешаем, да не погубит нас со беззаконьми нашими, но да помилует и спасет нас по милости Своей, да всадит в сердца наша спасительный страх Свой, да просветит Своею благодатию ум наш, во еже разумети нам пути Господни, оставити стези нечестия и заблуждений, тщатися же во стезях спасения и истины, неуклоннаго исполнения заповедей Божиих и уставов Святыя Церкве. Моли, блаженная Ольго, Человеколюбца Бога, да пробавит нам великую милость Свою: да избавит нас от нашествия иноплеменных, от внутренних нестроений, мятежей и раздоров, от глада, смертоносных болезней и от всякаго зла; да подаст нам благорастворение воздуха и плодоносие земли, да даст пастырем ревность о спасении пасомых, всем же людем споспешение о еже усердно службы своя исправляти, любовь между собою и единомыслие имети, на благо Отечества и Святыя Церкве верне подвизатися, да возсияет свет спасительныя веры в Отечестве нашем, во всех концех его; да обратятся к вере неверующии, да упразднятся вся ереси и расколы; да тако поживше в мире на земли, сподобимся с тобою вечнаго блаженства на небеси, хваляще и превозносяще Бога во веки веков. Аминь.

О святая равноапостольная великая княгине Ольго, первоугоднице русская, теплая о нас пред Богом ходатаице и молитвеннице. К тебе прибегаем с верою и молимся с любовию: буди нам во всем ко благу помощница и споспешница и, якоже во временней жизни тщалася еси просветити праотцы наша светом святыя веры и наставити я творити волю Господню, тако и ныне, в небесней пребывая светлости, благоприятными твоими к Богу молитвами, вспомоществуй нам в просвещении ума и сердца нашего светом Евангелия Христова, да преспеваем в вере, благочестии и любви Христове. В нищете и скорби сущия утеши, бедствующим подаждь руку помощи, обидимыя и напаствуемыя заступи, заблудшия от правыя веры и ересьми ослепленныя вразуми, и испроси нам у всещедраго Бога вся благая и полезная в жизни временней и вечней, да тако благоугодне зде поживше, сподобимся наследия благ вечных в безконечнем Царствии Христа Бога нашего, Емуже со Отцем и Святым Духом подобает всякая слава, честь и поклонение всегда, ныне и присно и во веки веков. Аминь.

Свята княгиня Ольга

Княгиню Ольгу (у хрещенні Олену) Церква шанує як святу й рівноапостольну. Прийнявши християнство, вона ненасильницькими методами сприяла його поширенню на Русі.

Ольга походила із Пскова й, бувши правнучкою Гостомисла, доводилася родичкою Олегові. У 903 р. її віддали заміж за Ігоря, сина Рюрика, майбутнього великого князя, якому тоді виповнилося 25 років. Оскільки вона була ще маленькою дівчинкою, шлюб спочатку був номінальним.
Юність княгині припала на другу половину правління Олега, період бурхливих подій, зокрема походів на Візантію і в Прикаспій. Близько 913 р. Олег здійснив грандіозний похід на Каспійське море й пограбував Азербайджан, але на зворотному шляху, на Нижній Волзі, на його ослаблене й перевантажене здобиччю військо напали мусульмани, які були на службі в хозарів, і перебили більшу його частину. Мабуть, загинув тоді й сам Олег, про смерть якого літописна традиція містить суперечливі відомості. До Києва він не повернувся, і чоловік Ольги, Ігор Рюрикович, якому виповнилося 35 років, став повновладним правителем Русі.
Про роки правління Ігоря відомо дуже мало. В 914 р. йому довелося знову завойовувати древлян, які підкорялися Олегу. Наступного року він виступив проти печенігів, які вперше з’явилися у степах Причорномор’я, проте того разу все обійшлося мирно.
У 930 р. намітилося зближення Візантії та Русі, й невдовзі дружини русичів на чолі з якимось Хельгу (можливо, воєводою з клану уже покійного князя Олега) за згодою з візантійським імператором Романом І захопили хозарське місто Самкерц на Таманському березі Керченської затоки, але були розбиті хозарським полководцем Песахом. У результаті Ігор, очевидно, під тиском хозар, змушений був виступити проти Візантії. Здійснений у 941 р. морський похід на Константинополь закінчився невдало: візантійці спалили його флот “грецьким вогнем”. Не змирившись із поразкою, Ігор зібрав у 944 р. нове військо й рушив на візантійців. Але їхні посланці зустріли його на Дунаї і, запропонувавши дари, уклали мир.
Походи відволікали Ігоря від внутрішніх подій, і Ольга дедалі більше входила в державні справи. У Києві було вже багато християн, які відрізнялися грамотністю й широтою кругозору. Княгиня спиралася саме на них, поступово схиляючись до їхньої віри.
У 942 р. в Ігоря й Ольги народився син Святослав. Очевидно, він був у них не першою дитиною, проте в історію увійшов тільки він.
Восени 945 р. Ігор зібрав данину із древлян, але дружина не вдовольнилася її розміром. Тоді князь повернувся продовжити збір, і обурені древляни його вбили.
Літописець розповідає про триразову помсту княгині древлянським послам. Спочатку древляни вирішили запропонувати їй у чоловіки свого князя Мала, пославши до Києва своїх старійшин. Човен, на якому припливли посли, підняли на гору до князівського палацу, потім їх кинули у заздалегідь вириту яму й живцем засипали землею. Вдруге послів древлян за наказом Ольги спалили в лазні. А третє посольство отроки княгині перебили під час тризни, яку справляли по Ігорю.
Після цих розправ княгиня у 946 р. послала в древлянську землю військо на чолі з воєводою Свенельдом. Древляни замкнулися в добре укріпленому місті Іскоростені. Тоді Ольга вдалася до хитрощів: вона пообіцяла відступити, взявши данину голубами від кожного дому. Хитромудра княгиня наказала підвісити до лапок птахів тліючі скалки й відпустити їх. Ті полетіли назад, і місто запалало.
Опір древлян було зламано, і більше ніхто з данників Києва не повставав проти Ольги. Древляни були жорстоко покарані. Княгиня теж здобула урок з обставин загибелі чоловіка. Вона встановила фіксований обсяг данини з кожної землі і взялась облаштовувати господарства та промисли. У 947 р. вона вирушила в поїздку по Русі до Новгорода, встановлюючи свої лови й погости. По всій землі було наведено порядок.
Зміцнивши своє становище всередині країни, Ольга перейшла до активної зовнішньої політики. Насамперед їй необхідно було встановити добрі стосунки з двома найсильнішими державами Європи: Візантією і Німеччиною. Згідно з літописом, у 955 р. вона прибула в Константинополь до Константина VII Багрянородного. Тут вона хрестилася, причому імператор був настільки зачарований нею, що запропонував руку й серце, та змушений був вдовольнитися роллю хрещеного батька.
Ця розповідь має фольклорні риси, але факт візиту Ольги в Царгород безсумнівний: його докладно описав сам імператор Константин, який приймав її у своєму палаці. Він не датував події, але з контексту видно, що йдеться про 946р або 957 р. Друга дата бачиться вірогіднішою: княгиня могла залишити Київ, тільки зміцнивши свою владу на Русі.
Поїздка розвіяла багато надій Ольги щодо розвитку відносин із Візантією. Константин підкреслено демонстрував зверхність грецької імперії над Руссю, і хоч торговельні угоди було підписано, Ольга повернулася додому невдоволеною.
У 959 р. вона відправила посольство до німецького короля Оттона І, який претендував на імператорство. Згідно із західними джерелами, княгиня, звана Оленою, “королевою русів”, просила прислати єпископа. Її прохання було задоволено. Посольство у відповідь на чолі з Адальбертом прибуло до Києва у 961 р. Його метою, крім іншого, було схилити княгиню до визнання церковної першості Рима. Але зусилля послів виявилися марними. Русь приєдналася до грецького християнства, хоча місце, відведене їй Візантією на міжнародній арені, не влаштовувало княгиню.
Ольга проводила самостійний курс, не озираючись на Константинополь. Зробивши вибір на користь християнізації Русі, вона добивалася для країни рівноправних відносин із Візантією та Німеччиною, із грецьким Сходом та латинським Заходом, визначивши цим загальний характер зовнішньої політики Києва на два наступні століття.
За Ольги в Києві розширилося будівництво. Старокиївська гора, на якій доти був могильник із капищем, поступово перетворювалася на парадний палацово-адміністративний центр столиці. Уже на початку правління Ольги тут стояв кам’яний князівський терем, неподалік якого спорудили кам’яний палац із великою прибудовою. Це був тронний зал, де Ольга приймала бояр, підвладних князів та іноземних послів.
Новий палацово-храмовий центр на Старокиївській горі треба було зміцнювати. В 968 p., коли Святослав воював на Балканах, княгиня з онуками витримала в Києві печенізьку облогу. Очевидно, система укріплень, яка в науковій літературі минулих років одержала назву “міста Володимира”, закладена була за Ольги.
Святослава, який жадав перемог і воїнської слави, мати переконувала прийняти християнство, але він, як і його дружинники, був вірний язичництву.
У 964 р. Святослав офіційно посів престол. Але проводячи весь свій час у походах, він рідко бував у столиці і практично не керував державою. На Русі до кінця свого життя фактично правила Ольга. Вона погоджувалася з розширенням володінь на схід, але була категорично проти війни з Візантією, справедливо вважаючи, що це не закінчиться добром для сина.

Сергій Єфошкін. «Княгиня Ольга. Успіння»

Княгиня померла 11 (24 н. ст.) липня 969 року, причастившись Святих Христових Таїн. На її прохання Святослав поховав матір за християнським звичаєм у київському храмі святителя Миколая. Тіло княгині залишалося нетлінним, і її онук Володимир переніс мощі святої в Десятинний храм Успіння Пресвятої Богородиці. Монах Яків пише, що в труні було віконце, через яке можна було побачити нетлінне тіло Ольги. Під час нападу татаро-монголів на Київ у 1240 році мощі Ольги сховали під руїнами Десятинної церкви. Митрополит Петро Могила, відбудовуючи 1635 року неве­лику церкву на місці Десятинної, віднайшов мощі святої Ольги; вони зберігалися там до XVIII ст. За наказом московського Свя­тішого Синоду їх переховали, але на яке місце — наразі нікому невідомо.

 

 

Княгиня Ольга. История преображения

vasnetsov33…о  том, как киевская княгиня стала равноапостольной святой.

Одна из древнейших русских святых, княгиня Ольга, считается равно­апостольной. Иными словами, она учила свой народ христианской вере, как учили когда-то апостолы.

Но душа ее притекла к Христу лишь после того, как Ольга отомстила, совершила чудовищный грех, который на Руси времен язычества считался… доблестью.

А с христианской точки зрения в мести ничего доброго нет. Если христианина ограбили, если убили близкого ему человека, если с ним поступили несправедливо, он должен обращаться за правдой к власти и уповать на помощь Господа. В Послании к римлянам апостол Павел говорит: Не мстите за себя, возлюбленные, но дайте место гневу Божию (Рим 12:19), — а значит, не давайте воли собственному гневу. Месть — одна из производных от гордыни, а та — истинная мать множеству грехов.

Продолжение рассказа о преображении — здесь

МЫСЛИ О ГЛАВНОМ
  • Тело иссушить постом можно скоро, но душу смирить так, чтобы она постоянно была смиренна, нелегко, и нескоро возможно. Мария Египетская 17 лет боролась со страстями, как с дикими зверями, и только тогда обрела покой; а ведь тело она иссушила скоро, потому что в пустыне ей нечем было питаться. преподобный Паисий Святогорец
ПОМОЧЬ СТРОИТЕЛЬСТВУ ХРАМА
Храм Стрітення Господнього © 2012-2021. Всі права захищені.