Vel_Pist_2019.jpg
ЦЕРКОВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО
СРЕТЕНСКИЙ ЛИСТОК
listok
ПРАВОСЛАВНЫЙ КАЛЕНДАРЬ

Архив рубрики «Храм Сретения Господня»

Богослужіння Великого Посту

Великий піст – зовсім особливий  час церковного року, насичений не частими богослужіннями, більшість яких відбуваються тільки в цей період церковного року. Народжений з практики підготовки катехуменів до Хрещення, Великий піст став часом відродження й відновлення всіх християн, що дотримуються візантійського церковного обряду.

Великий піст складається  з двох головних частин: Чотиридесятниці  — 40-денного посту, і Страсної седмиці. Якщо Чотиридесятниця присвячена переважно  нашому покаянню й духовному відновленню, то під час Страсної седмиці увага  віруючих зосереджена вже не на собі (не на боротьбі зі своїми пристрастями), а на найголовніших подіях у земному  житті Сина Божого — останніх днях Його перебування в Єрусалимі, Таємній  Вечері, зрадництві, суді, розп’ятті й смерті, яка через зішестя в пекло переходить у торжество Воскресіння.

Чотиридесятниця починається з понеділка першої седмиці посту й закінчується в п’ятницю шостої седмиці — у підсумку маємо рівно 40 днів посту. Перша великопісна служба відбувається вже ввечері в Прощену неділю. На цій вечірні вже звучать великопісні розспіви, а наприкінці служби відбувається «чин прощення»: священнослужителі й парафіяни просять прощення один в одного, щоб увійти в майбутній піст вільними від образ і отримати прощення своїх гріхів від Господа.

Протягом усього Великого посту в будні не відбувається Євхаристія. Виключення робиться тільки для Великого Четверга й Благовіщення, якщо воно припаде на цей період. Великопісні буденні служби —  довші за звичайні, вони пронизані  настроєм «світлого суму», за словами  прот. Олександра Шмемана. За кожною службою  читається великопісна молитва преподобного Єфрема Сиріна із трьома або (частіше) шістнадцятьма поклонами.

На часах читаються кафізми й співаються спеціальні «тропарі часу», у яких час дня співвідноситься з подіями історії спасіння: зішестя Святого Духа у 3-й час, розп’яття Спасителя на Хресті у час 6-й і Його смерті у 9-й час. На буденних утренях стихословляться біблійні пісні, а крім звичайних канонів святим, пам’ять яких припадає на даний день, співаються великопісні трипіснці — канони, що складаються із трьох пісень. Від цих канонів дістала назву й великопісна богослужбова книга — Тріодь, тобто «трипіснець». Щосуботи замість трипіснця співається четверопіснець — канон, що складається з 6, 7, 8 і 9-ї пісень. На вечірні читаються дві паремії: із книг Буття й Приповістей. Ще одна паремія — із книги Ісаї — читається на 6-му часі, куди вона потрапила з константинопольської лекціонарної системи (у Константинополі Ісаю читали на службі тритекти, але в чернечому часослові ця служба відсутня, і читання паремії перенесли на 6-й час).

Увечері у великопісні будні читається велике навечір’я замість звичайного малого. З понеділка по четвер на першій седмиці на навечір’ї читається Великий покаянний канон св. Андрія Критського — один із шедеврів візантійської церковної гімнографії. Цей же канон, але вже не частинами, а повністю, входить до складу так званого «Маріїного стояння» — утрені четверга п’ятої седмиці, присвяченої пам’яті преподобної Марії Єгипетської.

Хоча під час  Великого посту з понеділка по п’ятницю Євхаристія не відбувається, віряни мають можливість причащатися на літургії Передосвячених Дарів. Святі Дари для здійснення такої літургії освячуються в недільні дні. Спочатку літургія Передосвячених Дарів призначалася для всіх неєвхаристійних днів Великого посту, тепер же вона відбувається у середи і п’ятниці, а також у дні Віднайдення глави Іоанна Предтечі, 40-ка мучеників Севастійських, якщо вони припадуть на будній день, у четвер 5-ї седмиці й у Великі Понеділок, Вівторок і Середу. Літургія ця побудована на основі вечірні, і піст у дні її служіння, за задумом, повинен бути особливо тривалий — до вечора, тобто до часу причащання.

У суботи впродовж Великого посту відправляються літургії свт. Іоанна Златоустого, а у неділі — свт. Василя Великого. Виключення становить 6-а неділя Великого посту — свято Входу Господнього в Єрусалим, коли відбувається літургія Златоустого. Упродовж тривалого часу в Константинополі головною літургією була літургія Василя Великого, чин якої у формулярах розташований перед літургією Іоанна Златоуста й, на відміну від останньої, містить повний текст усіх молитов. У тексті ж Златоустової літургії в більшості стародавніх рукописів пропущені всі молитви, що стосуються початкової частини служби (молитви антифонів, входу й Трисвятого). На перше місце літургія Іоанна Златоуста стала виходити тільки починаючи з рубежу X-XI століть. Зрештою, справа дійшла до того, що в сучасній практиці Церков, що дотримуються візантійського обряду, Златоустова літургія служиться щодня крім неєвхаристійних днів Великого посту, а літургія святого Василя Великого — тільки десять разів на рік. Але прикметно, що дні, у які нинішній устав пропонує звершення літургії святого Василя Великого, — це найбільш важливі дні церковного року: Великий Четвер, Велика Субота, Навечір’я Різдва Христового й Богоявлення, п’ять неділь Великого посту (а також власне день пам’яті свт. Василя). Таким чином, підтверджується правило, сформульоване отцем Робертом Тафтом: літургійна структура зазнає найменшим змін у найважливіші дні церковного року. Безумовно, найважливішими днями церковного року для візантійського обряду залишаються Великоднє тридення (від Розп’яття до Воскресіння), побудоване за його зразком богослужіння Різдва й Богоявлення, а також Великий Четвер і Чотиридесятниця. Збережені в церковному уставі дні служіння літургії свт. Василя показують, що раніше в Константинополі вона призначалася для всіх недільних і святкових днів церковного року.

Богослужбова  книга Пісна Тріодь сформувалася протягом VIII-X століть з гімнографічного доробку різних авторів, що жили як у цей період, так і більш ранніх. Нинішня Тріодь сполучає в собі кілька «пластів» гімнографії, що відбивають епохи розвитку уставу. Частина пісень Тріоді відповідає більш ранній ієрусалимській богослужбовій традиції, частина — післяіконоборницькій константинопольській. Так, у нинішньому уставі читання євангельської притчі про блудного сина призначене на підготовчу неділю за два тижні до початку посту, але в той же час канон на утрені в другу неділю посту присвячений темі блудного сина, на ту ж тематику написані стихири в будні дні 3-ї седмиці посту. Піснеспіви 3-го тижня посту в цьому найдавнішому ієрусалимському «зрізі» великопісного уставу присвячені притчі про митаря й фарисея, 4-го тижня — про милосердного самарянина, 5-го тижня — про багатія і Лазаря.

Нинішній устав по-іншому розподіляє основні «пам’яті» упродовж посту. У першу неділю відбувається пам’ять святих пророків і торжества православ’я (спогад поновлення іконовшанування в 843 році). В 2-у неділю — пам’ять свт. Григорія Палами (за аналогією з торжеством православ’я: в XIV столітті візантійська Церква відстояла богослов’я свт. Григорія Палами про нетварні енергії).

Третя неділя посту — тиждень Хрестопоклонний: на всеношній з вівтаря виноситься хрест і покладається на середині храму протягом усієї наступної седмиці. Ця традиція пов’язана з константинопольською практикою виносити часточку древа Хреста Господнього для поклоніння всім, хто збирався прийняти хрещення у Велику Суботу: із середини Великого посту починалася посилена підготовка катехуменів до прийняття святого Хрещення. З цієї ж причини й на літургіях Передосвчених Дарів із середи четвертої седмиці додається спеціальна єктенія про «тих, хто просвіщаються», тобто про тих, хто готується найближчим часом прийняти Хрещення.

Четверта й  п’ята неділі Великого посту присвячені відповідно преподобному Йоану Листвичнику й Марії Єгипетській. Походження цих пам’ятей пов’язане з тим, що дні їх шанування за календарем припадають на час Великого посту й найчастіше трапляються в будні дні. Але в давнину в будні дні посту устав забороняв співати служби святим, і для того, щоб не «загубити» свята цих двох дуже шановані в Палестині святих, було вирішено закріпити дні їхньої пам’яті за днями недільними. Цікаво, що нинішній устав дозволяє скасовувати служби святим Іоанну Лествичнику й Марії Єгипетськійв ці неділі, якщо вони проспівуються у призначений день відповідно до церковного календаря. А старообрядницький типікон пропонує поміняти місцями пам’яті преподобних Іоанна Лествичника й Марії Єгипетської, якщо день пам’яті прп. Марії за календарем збіжиться з 4-ою неділею Великого посту.

У першу суботу Великого посту відбувається пам’ять великомученика Феодора Тирона (на згадку про його чудесне явлення архиєпископові Константинополя в часи Юліана Відступника); зв’язок цього спогаду із суботою такий самий, як і у випадках із прп. Йоаном Листвичником і Марією Єгипетською — щоб не «загубити» пам’ять святого, що збігається з буднім днем. Друга, третя й четверта суботи присвячені поминанню спочилих; але якщо в одну із цих субот трапиться пам’ять 40-ка мучеників Севастійських, то заупокійне богослужіння не відправляється. Субота 5-ї седмиці називається «суботою Акафіста», або «Похвалою Пресвятої Богородиці»: на утрені цього дня читається Акафіст — видозмінений кондак з 24 строф із приспівом «Радій, Невісто неневісная», авторство якого, вочевидь, складене: до кондака преподобного Романа Сладкоспівця (VI століття) «хайретизми» дописав монофелітскьий Константинопольський патріарх Сергій ( 20-і роки VII століття). Субота Акафіста за походженням тісно пов’язана із Благовіщенням: це видозмінене святкування Благовіщення, перенесене на суботу. Крім того, синаксар (повчальне читання після 6-ї пісні канону) суботи Акафіста зв’язує цей день із пам’яттю рятування Константинополя від навали персів і сарацин.

З 6-ї суботи Великого посту — Лазаревої — починається другий етап Великого посту: Страсна Седмиця.

Крім уставних богослужінь, у парафіяльній практиці українських церков укоренилося звершення так званих пасій у чотири неділі (або п’ятниці) Великого посту: із другої до п’ятої. Ця служба, складена в середині XVII століття митрополитом Київським Петром (Могилою), містить у собі євангельські читання про Страсті Христові, по черзі з кожного із чотирьох Євангелій, а також деякі пісні з богослужіння Великої П’ятниці — стихира «Прийдіте, ублажим Йосипа пріснопам’ятного», прокимен «Розділивши ризи Моя собі», антифон «Днесь висить на дереві». Наприкінці чину виголошується проповідь, до якої ретельно готуються. Крім того, пасія може містити в собі й читання акафіста Хресту або Страстям Христовим. У 1702 році чин пасії був уперше надрукований у Києво-Печерській Лаврі як додаток до діючого уставу.

 

Стрітення Господнє: 14-й рік разом

Stritennya_2019

 

Час плине непомітно, здається, ціну йому знав лише праведний Симеон, що прожив довше, ніж ми можемо уявити. А наш храмів непомітно перетнув позначку у 14 років. Приємно, що нас стає все більше, приємно, що на обох літургіях в храмі не було вільного місця. Дякуємо владиці Варсонофію, який зустрів це свято разом із нами! Дякуємо кожному з вас! Зі святом!

Stritennya_2019 (6)

Stritennya_2019 (7)


за окремі фото дякуємо сайту Вінницької єпархії

Неделя по Богоявлении

Вы  в Евангелии слышали, что Господь, когда после Крещения вышел на проповедь, то первыми же словами, которые и в дальнейшем повторялись, всех призывал к чему? — к покаянию. «Покайтесь, говорил Он, ибо приблизилось Царствие Божие». Вы уже слышали, что и величайшего из рожденных женами, Иоанна Крестителя, Своего Предтечу воздвиг Господь для того, чтобы он подготовил людей покаянием к принятию Его — Спасителя нашего Господа Иисуса Христа, пришедшего во плоти на землю. Ибо нет иной возможности сердцу человеческому уверовать в Господа, нет другого пути в Царствие Божие, как только через покаяние.

Апостол говорит: «Все мы много согрешаем». Кто следит за собой, тот может сказать искренно, от всего сердца, что ежедневно, ежечасно, ежеминутно он не то, чем должен быть. Мы постоянно согрешаем и глазами, и ушами, и несчастным языком нашим, и помыслами, — постоянно мы во грехах. Для того же, чтобы очистить себя от грехов, есть одно только средство — это веровать в Господа Иисуса Христа и обращаться к Нему от всего сердца с просьбой, молитвой: «Господи, сознаю свои грехи, будь милостив, прости меня. Каюсь, Господи, в своих согрешениях».

И за искренне покаяние, когда человек сознает свои грехи, не оправдывается никакими обстоятельствами, а себя считает только виновным в этих грехах, сокрушается о них, болеет сердцем, что он своими грехами и Господа оскорбил, и душу свою осквернил, — когда это сознает человек и обратится с молитвой и с просьбой к Господу, тогда Господь прощает его.
Что значит быть прощенным от Господа? Это значит, что Господь снимает тяготу греховную с души, исцеляет раны, которые наносит грех, каждый грех душе человеческой.
Вот почему угодники Божии, у которых открылось внутреннее духовное зрение, которые видели душу человеческую, — утверждают, что душа грешного человека вся изранена, вся находится в грязных пятнах, издает зловоние, что она подобна телу прокаженного. И есть только одно средство очистить душу — это искренно от всего сердца покаяться, припасть пред Господом, умолять Его, чтобы Он оказал нам милость, очистил проказу души нашей, не отверг нас с нашими грехами, но освятил и сподобил войти в Царствие Божие.

Вот и Сам Господь и Иоанн Предтеча, потом и Апостолы, Господом посланные во всю землю с проповедью, призывают: покайтесь, приблизилось Царствие Божие. Нет другого пути войти в Царствие Божие, как только деланием заповедей. Но так как мы их постоянно нарушаем, то лишь глубоким, искренним, от всего сердца, покаянием можем мы открыть себе двери рая. Каждый из опыта своей жизни знает, когда мы с кем-либо поссоримся: с домашними ли, с детьми или с соседями, то как можем примириться, восстановить добрые отношения, как утишить тяготу сердечную, ту тяготу, которая всегда бывает при всех раздорах? Это возможно только в том случае, если мы смиримся и скажем от всей души тому человеку: прости меня, сознаю, что я виновен, грешен. И если мы искренно это говорим, а не языком только, то другой человек почувствует и также искренне простит и таким образом водворится мир между людьми.

Также водворится мир между грешным человеком и Богом, когда человек осознает свои грехи, восплачется пред Господом, станет умолять Его: «Господи, прости меня, будь милостив мне грешному».

Поэтому будем помнить, что если мы постоянно, не только ежедневно, а ежеминутно согрешаем, пачкаем свою душу и раним ее, то нет другого средства очистить ее, как только искренним покаянием.

Прибегнем же к этому всемогущему средству, которое дал нам Милосердный Господь, сознаем свои грехи, припадем пред Ним, будем плакать и умолять Его: «Боже, милостив будь мне грешному», прости нас и сподоби нас войти в Царствие Твое. Аминь.

игумен Никон (Воробьёв)

Різдвяні подорожі 2019

IMG_0537

Різдвяні поїздки, подарунки і привітання — це заключна частина довгого підготовчого шляху. За традицією, що склалася в останні роки, участь у поїздках беруть змішані колективи дитячих, молодіжних воскресних шкіл та лялькового театру. Наша Стрітенська молодіжка на чолі з о.Генадієм готує колядки, учасники дитячої воскресної школи храму Димитрія Солунського під керівництвом Алі Новак зазвичай розповідають різдвяну історію і співають колядки, а також вкотре до нас долучається ляльковий театр «Ардаліон», цьогоріч вони привезли чудову казку про Сніжну королеву, події якої розгортаюься у різдвяні дні. Щоб зібратись усім разом і подарувати радість Різдва нам допомагаєте ви, прихожани храму. За вашу підтримку, зацікавленість та участь у справах милосердя ми дякуємо щиро!

Вирушаючи в дорогу, не було впевненості, чи зможемо відвідати усі заплановані місця, але, дякувати Богу, усе склалось чудово. Нас змогли прийняти усі дитячі будинки, інтернати та будинки для похилих, які нас чекають щороку! Стрижавка, Брацлав, Браїлів, Жмериника — географія нашої поїздки. Додому повернулись пізно ввечері, втомлені, з надією, що змогли поділитись теплом та різдвяною радістю, а найголовніше підтвердили істину, що віддаючи, отримаємо у рази більше!

 

Слова Праздника

Тропарь

Спаси, Господи, люди Твоя / и благослови достояние Твое, / победы на сопротивныя даруя / и Твое сохраняя Крестом Твоим жительство.

 

Спаси, Господи, людей Твоих / и благослови наследие Твоё, / победы православным христианам над неприятелями даруя / и Крестом Твоим сохраняя Твой народ.

Кондак

Вознесыйся на Крест волею, / тезоименитому Твоему новому жительству / щедроты Твоя даруй, Христе Боже, / возвесели нас силою Твоею, / победы дая нам на сопостаты, / пособие имущим Твое oружие мира, / непобедимую победу. Вознесенный на Крест добровольно, / соименному Тебе новому народу / милости Твои даруй, Христе Боже; / возвесели силою Твоею верных людей Твоих*, / подавая им победы над врагами, / – да имеют они помощь от Тебя, / оружие мира, непобедимый знак победы.

Пятидесятница: слова праздника

Тропарь

Церковнославянский текст Русский перевод
Благословен еси, Христе Боже наш, иже премудры ловцы явлей, низпослав им Духа Святаго, и теми уловлей вселенную. Человеколюбче, слава Тебе. Благословен Ты, Христе Боже наш, соделавший рыбарей мудрецами, ниспославши на них Св. Духа — и через них уловивший (привлекший к вере) вселенную. Человеколюбец, слава Тебе.

Кондак

Церковнославянский текст Русский перевод
Егда снизшед языки слия, разделяше языки Вышний; егда же огненные языки раздаяше, в соединение вся призва, и согласно славим Всесвятаго Духа. Когда Всевышний нисшедша смешал языки, разделились между собой народы (вавилонское столпотворение, Быт. 2:5-9). Когда же раздав огненные языки (в сошествии Св. Духа) к единению всех призвал. И мы единодушно прославляем Всесвятого Духа.

 

Воскресни, Боже, суди земли. Литургия Великой Субботы

о.Владимир с сыновьями поют "Воскресни, Боже, суди земли" у плащаницы в Великую Субботу 2015 года
о.Владимир с сыновьями поют «Воскресни, Боже, суди земли» у плащаницы в Великую Субботу 2015 года

Во весь год в любой праздник канон поется, начиная с: «Поим Господеви, славно бо прославися». И вот, рядом с Мариам, стоит инокиня Кассия и вместе с отроковицами они поют «Поим Господеви, славно бо прославися».

Как корабль когда строят, бревно-киль положат на песок, и потом всё к нему размеряют. Эти паримии и это пение «Поим Господеви, славно бо прославися» и «Отроки в пещи» – модули, на которых весь мир сотворен, весь мир из этого и для этого и через это существует. И Господь пришел, –  и вот это всё мы воспеваем, слышим, радуемся. (Читать дальше)

 

Уже пламенный меч не охраняет врат Эдема, ибо он чудесно связан древом Креста

 

Приведенные слова церковной песни возводят нашу мысль к тому времени, когда преслушание Адама, разорвав союз его с Богом, лишило его Едема, то есть полноты блаженства, для которого он был создан. Это время так далеко от нас, и состояние души Адама, его мысли, чувства и действия, описываемые в Библии, нам кажутся столь младенческими и наивными, что многие не хотят видеть ничего истинного в библейском повествовании и сравнивают его с легендами, которые не могут выдержать ни малейшего прикосновения трезвой, научной мысли.

Однако если бы мы, достигшие мнимых высот современной науки и совершенного будто бы разумения жизни, присмотрелись внимательнее к тому, что постоянно происходит в наших душах, то увидели бы, что сами не перестаем повторять то же, чему начало положил Адам, что и мы повинны в постоянном противлении воле Божией, о котором не перестает возвещать нам совесть. И разница наша с Адамом, — разница, должны мы признать, печальная, — лишь та, что Адам, впав в преслушание, сохранил почти непоколебленным самое основание жизни, простую и живую веру в Бога, из нас же многие почти утратили ее, направив все мысли и желания сердца к удовольствиям земного, временного бытия. Вера наша как бы постепенно разлагалась и истлевала под действием этих желаний, противных воле Божией; воля на-столько ослабела вследствие постоянного исполнения нами собственных желаний, что вера в возможность исполнять на земле волю Божию стала казаться мечтою, не осуществимою в действительности.

И вот для уврачевания нашей болезни вместо райского древа жизни воздвигнуто было на Голгофе древо Крестное. Когда мы не могли быть привлечены к Богу движимые любовью к Нему, многопопечительная благость Божия избрала, как средство для нашего уврачевания, болезни и скорби. Какое, казалось бы, странное средство врачевания: к болезни прилагать болезнь! Не должны ли возбуждать скорби и лишения благ земных лишь уныние и ропот на ниспосылающую их Десницу, вместо того чтобы обратить взоры к Богу у человека маловерного и почти утратившего силу воли? Но если бы мы внимательнее присмотрелись к свойству ниспосылаемых нам от Бога скорбей, то заметили бы, как, движимая лю-бовью, всесильная рука Небесного Врача долготерпеливо и премудро наставляет нас. Если бы это не было так, то не рас-каивались бы мы впоследствии в обольщении разными страстями, которые вначале казались нам столь возвышенными и необходимыми естественными желаниями, не раскаивались бы, например, в том, что самолюбивыми вспышками гнева расстроили отношения свои к любимым нами или уважаемым людям, не раскаивались бы во вредных последствиях не-воздержания, блудодеяния, сребролюбия и т. д.

Посему если нынешние болезни нашей души могут быть исцелены лишь посредством болезненного ограничения наших желаний, то с любовью предадим себя под водительство вразумляющей нас всеблагой Десницы Премудрого Вра-ча Бога. Возлюбим поношения и укоризны, которыми ограничивается неумеренное возбуждение нашего самолюбия; вместо постоянного исполнения своей воли изберем послушание воле Божией без лукавых умствований, без самообмана и старательного изыскания поводов к тому, чтобы как-либо уклониться от послушания. Тогда только воссоздастся в сердце нашем та вера, которая сообщала полноту жизни Адаму в раю, которую и сами мы имели некогда, во дни детства; тогда мы будем в состоянии понимать блаженство Едема, в который введен был Адам, испытываемое нами столь редко во время молитвенного общения с Богом. Тогда отпрыск добродетели в нашей душе, сначала казавшийся уничиженным в глазах наших, при терпении нашем в шествии среди терний пути крестного процветет и принесет плод, получив силу жизни от древа Крестного, которого сила неистощима, чрез которое видеша вси концы земли спасение Бога нашего(Пс. 97, 3; Ис. 52, 10).

священномученик Фаддей (Успенский)

Не ктому пламенное оружие / хранит врат Едемских: / на тыя бо найде преславный соуз Древо крестное, / смертное жало, и адова победа прогнася. / Предстал бо еси Спасе мой, / вопия сущим во аде: / внидите паки в рай.    Уже пламенный меч / не охраняет врат Эдема, / ибо он чудесно связан / древом Креста. / Изгнаны жало смерти и победа ада, / и Ты, Спаситель мой, предстал, / взывая во аде пребывавшим: / «Снова входите в рай!»

Святкуючи Стрітення

Stritennya_2018

 

Вже 12 років поспіль ми відзначаємо це свято разом. І як добре, що нас стає все більше! Всіх вітаємо ще раз!

дякуємо за фотографії orthodox.vinnica.ua

Пресвятая Богородица и дыхание вечности

 Через Нее пришел и Ее особо вспоминаем в эти дни!

МЫСЛИ О ГЛАВНОМ
  • Ушедший от Бога, уходит и от самого себя. архиепископ Иоанн (Шаховской)
ПОМОЧЬ СТРОИТЕЛЬСТВУ ХРАМА
Храм Стрітення Господнього © 2012-2019. Всі права захищені.