fall_2017.jpg
ЦЕРКОВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО
СРЕТЕНСКИЙ ЛИСТОК
listok
ПРАВОСЛАВНЫЙ КАЛЕНДАРЬ

Архив рубрики «Храм Сретения Господня»

Вручить друг другу свои жизни (о содержании таинства венчания)

Наше венчание – это наш малый брак в Кане Галилейской.

Если вдруг случится такое, что муж и жена потеряют любовь, и их отношения превратятся в холодную воду, то стоит вспомнить свой завет с Богом и  Евангелие (которое читалось во время венчания), и попросить Бога превратить воду отношений в вино любви и радости.

Публикуем эту запись, как катехизацию, подготовительный урок к таинству венчания. Люди должны знать текст и смысл своего личного Договора с Богом. Пользоваться его благами и осознавать ответственность.

Последование обручения

Почти все службы Церкви — это конспект истории Бога и человека.

Венчание состоит из двух блоков.

Первый – Обручение. Содержание его – в приготовлении к таинству: внутреннее согласие пред Богом, пост, приобретение колец и брачных одежд. Само обручение символизирует благословение природного соединения мужа и жены, установленное Богом в Раю, в древний образ Адама и Евы. Оно благословляет земной союз мужа и жены.

Второй – Венчание.  Это благословение духовного союза и вмешательство в ход службы Самого Бога. Венчание благословляет небесный союз супругов.

Как и любое таинство, венчание состоит из части, которую выполняет человек, и части, в которой служит Сам Бог. Обручение – наша часть. Венчание – Божье дело.

adam-and-eve-expelled-from-paradiseОбручение

Священник трижды осеняет новобрачных зажженными свечами и дает их в руки жениху и невесте.

Как возник огонь этих свечей из воздуха храма, так однажды возник человек из Божественной персти. Эти две свечи – в напоминание о светоносном райском состоянии души.

Бог создал мир и человека. И был Адам в Раю один с животными, но не нашел среди них друга.

И Господь создал ему Еву.

Адам – значит человек. А Ева означает жизнь. И были они благословлены Духом Святым, как вы сейчас благословляетесь этими свечами.

Благословение свечами напомнило о месте человека перед Богом. А последующая ектенья напоминает о месте человека в мире.

В древние времена достаточно было обменяться кольцами при свидетелях. В христианстве обручение – только предварительное условие венчания. Это первая мирская ступень брака, усвоенная Церковью.

Муж и жена заключают друг с другом и с Богом договор о верности друг другу. Обручившись, они вместе с кольцом вручают друг другу свои жизни.

Кольца – символ вечности и непрерывности союза.

Далее священник молится:

Господи Боже наш, Церковь… с Собою предобручивый…

Внутри Троицы существует союз трех ипостасных лиц. На всем мире лежит печать Бога. Печать троичности наложена на все, что есть в мире. Троица – прообраз всякого жизненного союза. Троичны отношения Бога к Церкви, троичны отношения Церкви к миру, троичны отношения мужа и жены. Когда супруги добровольно принимают на себя образ Бога, уподобляясь Троице, тогда они, по слову молитвы, становятся законными наследниками своего небесного Отца.

В следующей молитве священник просит Бога благословить принятие перстней и дать супругам ангела, который будет предшествовать во все дни жизни.

Благословение перстней и дарение ангела, однако, не таинство. Таинство ждет нас дальше.

Венчание

Муж и жена переходят от врат храма в то место храма, которое символизирует Рай.

При этом, от их лица, певчие поют:

– Слава Тебе, Боже наш, слава Тебе, – и добавляют от лица Церкви напоминание о благах, которые Господь уготовал идущим к Нему.

По сути дела, текст псалма 127 – это текст договора между Богом и человеком. Бог дает нам все: от блаженства до детей, а от нас требуется только «слава Богу».

Хорошо и трудно быть женихом и невестой. Хорошо, что Бог и люди обнимают.

Плохо, что за хлопотами, как за деревьями леса не видать. Трудно все вместить, когда молодой. А когда старый, уже поздно.

Поэтому договор с Богом требует толкования священника, выступающего в данном случае нотариусом Высоких договаривающихся сторон.

Священник говорит Поучение

Полнота счастья может быть только в подобии Богу. Бог есть Троица. Семья – подобие Троицы.

Богоугодная жизнь в браке – это совместный путь к Богу благочестивой жены и добродетельного мужа. Благочестивых людей Бог снабжает в браке Своим даром любви.

Любовь – дар Божий. Любовь – это жизнь в Боге. Она рождается только тогда, когда человек живет и поступает по Богу. Хранение любви – это хранение в себе Бога.

Когда муж и жена видят друг в друге Бога, между ними не может быть розни. Когда они видят друг в друге себя и ищут своего, брак умирает и становится сожительством по нужде или по расчету.

Добрая жена – дар Божий. Любя Бога, жена видит образ Божий в муже.

Добрый муж – благословение Господне. Любя Бога, муж видит образ Божий в жене.

В таинстве брака человек венчается с человеком в образ райского духовного совершенства.

Готова ли ты, жена, взять этого мужа как помощника на пути в царство Божие?

Готов ли ты, муж, иметь помощницей эту жену на пути к Богу?

Да благословит Бог ваше решение, вашу веру, надежду и любовь.

И после согласия мужа и жены взять друг друга в супруги священник благословляет Царство небесное, в которое идут новобрачные, славит Бога и Его милости, щедрость и державу.

Возложение венцов

В крещении венчается естество человека.

В миропомазании венчается душа человека.

В причащении человек венчается с Церковью.

Венчание – венец всем таинствам. Венчаются в ту славу, в которую Бог венчал человека в Раю.

Слава Божия есть вещь духовная. Цель брака – уподобление Богу обоих супругов, при помощи друг друга.

Венцы возлагаются человеку в напоминание того, что он венец природы.

Венцы возлагаются человеку в напоминание того, что он венчан на Царство небесное.

Венцы возлагаются человеку в напоминание того, что он родня царю и Богу, и Его наследник.

Через пять минут венцы из латуни снимут с глав новобрачных. Но на них останутся невидимые венцы славы Божией, которые никто и ничто не может снять, кроме греха.

Борьба греха со святостью увенчивается мученическим венцом. Человек с трудами должен оторвать от себя грех – то, что губит его, уничтожает его славу, лишает Царства небесного.

Грешному человеку святость кажется смертью. Ему больно и жалко расставаться с грехом, в котором он видит свою свободу. Но эта свобода от сатаны, а не от Бога. В ней страдание и несчастье. А Бог венчает нас на счастье и радость.

Эти венцы – венцы счастья и святости.

Бог надеялся, что вы примете эти венцы, и вы позволили возложить их себе на главу. Видя то, что вы готовы назвать наследниками Царства Божия и его детьми, Он благоволит преподать вам таинство:

– Господи, Боже наш, венчай их славою и честью –

просит Господа священник, и в эти секунды души мужа и жены становятся одной плотью в подобие Троицы. Дух Святой соединяет души небесным союзом, и они, в подобие Божие, становятся плотью единой, неслиянной и нераздельной.

Послание Апостола Павла

В нем камень преткновения: «Жена да боится мужа своего».

Брак в духе имеет природные свойства любви страха. Любовь в духе совсем не то, что любовь в теле. И страх Божий не то же самое, что страх плотской.

Мы рабы Любви.

Иго любви легко и приятно. Человек зависит либо от любви, либо от греха. Либо от себя, либо от Бога.

Страх Божий – это страх потерять Его любовь. Это страх оказаться недостойным Его любви.

Страх в честном браке, похожий на страх Божий – боязнь потерять свою любовь или любовь супруга, оказаться недостойным любви человека, данного тебе Богом.

Это не страх, а скорее трепет. Животный страх унижает и разрушает. Божий страх заставляет человека святиться и созидать в себе образ святости.

Евангелие от Иоанна

Христос сравнивает Царство Божие с браком. Христос первое чудо сотворил на браке в Кане Галилейской.

Смысл чуда в том, что по молитве или просьбе человека Бог преображает естество. Он силен превратить воду в вино. Он также силен превратить воду наших холодных отношений к человеку в вино любви. И самих нас в ангелов. И Он это делает, если мы согласны и разрешаем Ему это сделать.

Если вдруг случится такое, что муж и жена потеряют любовь, и их отношения превратятся в холодную воду, то стоит вспомнить свой завет с Богом и это Евангелие, и попросить Бога превратить воду отношений в вино любви и радости.

И приносится чаша вина, как на пире в Кане Галилейской.

Раньше брак и литургия были нераздельны. И, в подобие вкушения Святых Даров, Церковь причащает супругов малым причастием, вином церковным, вином любви и вином радости.

И по просьбе священника Сам Бог благословляет Духом эту общую чашу.

Принимайте всегда эту чашу. Не отказывайте себе в удовольствии начать брачный пир с Богом уже сейчас.

Наше венчание – это наш малый брак в Кане Галилейской.

Наше венчание – это первый момент грандиозного грядущего Пасхального вселенского пира, длиной в вечность.

А что? Хорошее начало.

Примите благословение и грядите в Царство Небесное, любя друг друга, радуясь друг другу и все время узнавая Бога друг в друге.

Источник: Pravmir

Від редакції сайту: якщо у вас є фотознімки з таїнства вінчання у нашому храмі, надсилайте їх нам на пошту sretenije.vin@gmail.com. Ми з радістю опублікуємо їх у галереї сайту, а ви додасте ще одну сторінку до фотоісторії нашого храму.

 

 

Нічні літургії по п’ятницях

Відсьогодні до нашого розкладу знову повертаються нічні літургії. Традиційно, ми збиратимемось вночі на богослужіння двічі на місяць по п’ятницях. Тому запрошуємо всіх бажаючих розділити спільну молитву. В цьому місяці нічні літургії відбуватимуться 8 та 15 вересня.

Початок о 23-00.

«Молися, Пречиста Богородице, за спасіння душ наших»

Сьогодні завершується святкування Успіння Пресвятої Богородиці. Кожне з великих церковних свят має певну кількість днів, коли воно особливо згадується, аби не обмежувати пам’ять про нього лише однією датою. Останній день свята називається ще «відданням».

Молитовне вшанування Пречистої Богородиці посідає головне і особливе місце у літургійній традиції Православ’я

Достатньо взяти будь-який молитвослов, щоб переконатися, що майже кожне чинопослідування має молитви, звернені до Богоматері. Вона прославляється як Матір нашого Спасителя і Господа Іісуса Христа, як «найчесніша херувим і найславніша без порівняння серафим».

Християни звертаються до Пречистої Діви Марії з проханнями про молитовне заступництво, покровительство перед Богом. Приймаючи молитви християн, Богородиця і Сама жертовно та віддано молиться за всю Церкву Христову і за все людство. Зміст молитов до Божої Матері різноманітний: тут і прохання про спасіння, і захист від ворога роду людського, і благання, пов’язані з поточними житейськими турботами, труднощами і прикростями людського буття. Коли віруючі, які шукають спасіння, благають Богородицю про допомогу, вони просять не юридичного посередництва перед Богом Сином, а прагнуть з’єднати свою власну послаблену, гріховну волю з животворящою волею Тієї, Яка відповіла «так» спасительній любові Творця Всесвіту. Пресвята Діва — це нова Єва, яка возз’єднує нашу людську природу з життям Божества — життям вічним. Особиста воля Богородиці відновлює для всього сотвореного світу його споконвічну мету — живе прагнення до Богоспілкування.

Немає жодної віруючої православної людини на землі, яка б не зверталася у часи скорботи, хвилювання, суму, гризоти та відчаю до Богородиці! Немає також і більшої радості, коли ми промовляємо з вдячністю Богородиці за допомогу, піклування та підтримку словами церковної молитви: «Радуйся, благодатна, з Тобою Господь, що подає через Тебе світові велику милість». Кожна людина, яка молитовно звертається до Богородиці, отримує єлей благодаті та духовної втіхи. Зорею людської надії є Богородиця, Яка відгукується на прохання стражденних християнських душ, окрилює надію усього людства на спасіння та зцілення від гріхів.

Кожна людина і весь створений Богом світ знаходять у житті і за­ступництві Богородиці шлях до істинного буття: «Про Тебе радіє, Благодатна, всяка тварина, ангельський собор і людський рід», «Пресвята Владичице Богородиця — світло, покров, утіха, радість». Мова церковної поезії наділяє Пресвяту Діву чудовими, світлими образами саме для того, щоб висловити відчуття універсального оновлення сотвореного світу в особі Бо­городиці. Її називають «Благодатним Небом», «Благоуханним Квітом», «Живоносним Джерелом», «Нев’янучим Цвітом», «Солодким Цілуванням», «Цілителькою», «Благодатною Землею», «Непорушною Скелею», «Каменем, напоюючим прагнучих життя», «Квітучим Лоном»…

У свято Успіння Божої Матері Православна Церква співає: «Ось Цариця всіх, Божественна Дочка, прийшла, відчиняйте ворота й піднесіть над усім світом Цю Матір вічного Світла. Бо через Неї сталося спасіння усього людства».

Грецький імператор Лев-Філософ у своєму слові на Успіння Пресвятої Богородиці говорив про «царицю ангелів і людей» так: «Пречиста Матір мала і славу сонця — обрана, як сонце, і славу місяця, добра, як місяць, і славу зірок — сяюча, як ранок, тобто як вранішня зірка. Вона має вінець кращий, ніж усі святі діви: тому що Своєю чистотою перевершила Ангелів… Вона має вінець Милостивих: свята Церква молить Її, як Джерело милості, взиваючи: «милосердя двері відчини нам!» Вона має вінець Безсрібників: бо народила Лікаря, Який дав силу зцілення та Який сказав: «даремно отримали, даремно віддайте!» Сама даремно подає благодать тим, хто просить. Вона, нарешті, має вінець, більший за усіх святих: тому що усі святі предстоять престолу Божому зі страхом, а Вона — з материнською сміливістю; і багато може молитва Матері до благосердя Владики».

Відчуття особливої присутності Богородиці у нашому житті дарує нам не лише релігійне буття, але й українська історія та архітектура

Наприклад, більшість українських храмів присвячені Богородиці. Тут храми Благовіщення, Успіння, Різдва та Покрови, найдавніший храм Софії Київської, присвячений Божій Матері, якому вже одна тисяча років. І це не випадково, адже у богословській традиції Богородиця є Храмом Живого Бога, бо Вона несла в Собі Христа Спасителя, була запліднена Духом Святим та зробила Одвічне Слово — Божественний Логос людською плоттю.

Оспівування та прославлення Богородиці притаманне православним народам, тому що в богослов’ї Церкви особлива роль відводиться материнській турботі. Пресвята Богородиця є Матір’ю Христа і Матір’ю Православної Церкви — в її особі Церква прославляє материнство, що є невід’ємним надбанням і перевагою жінки.

У найтяжчі часи історії людства саме жінка виступала берегинею родини, стабілізуючим началом суспільства. Жертовність, відданість — характерні риси жіночого характеру. Жінка привносить у цей світ не лише головне — життя, а й буттєву радість, відчуття повноти існування усього людського роду. Ще більше можна говорити про таємницю жіночої краси, про могутній магнетизм її серця. І саме це є близьким серцю кожної людини. Висока душа матері, одухотворена краса тіла та гострота розуму, сердечність, потяг до вищого сенсу буття — органічні риси жінки-християнки.

У свято Успіння Церква проголошує перемогу над смертю та оспівує турботу Богородиці за весь людський рід: «У народженні Сина Ти зберегла дівоцтво, а після успіння не залишила світ турботою, перейшла-бо Ти до Життя, бувши Матір’ю Життя і молитвами твоїми визволяєш від смерті душі наші».

Богородиця дарує людині буттєву силу життя. Ця сила полягає у тому, щоб бути постійно живим, оптимістом, радіти кожній хвилині життя, праці, служінню, творчості, спілкуванню і відчувати силу перемоги над відчаєм, який так ненависно руйнує та шматує життя нашого сучасного суспільства. Богородиця закликає кожного з нас подолати розбрат, ворожнечу, агресію не лише у площині політики та бізнесу, але й в українських родинах, де споконвіку було особливе шанування матері, до якої зверталися на «Ви», а також і на рівні церковних парафій — позбутися заздрощів та пристрастей.

Сьогодні, передусім саме у Храмі Божому, не вистачає привітності, веселості, щирості у словах та духовної дитячої простоти, про яку казав Христос Спаситель: «Істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне» (Мф. 18: 3).

Християнське спілкування будується виключно на фундаменті любові та глибокій повазі один до одного, а не за правилами чи модною філософією «піар-менеджменту» фінансового процвітання

Багато хто із християн вважає, що духовне життя — це наслідування однієї моделі поведінки, коли ми всі однакові, живемо за одними вказівками та одним покликанням. Єдина форма життєустрою, авторитарність, сірість буденного життя, тотальна однаковість поглядів — це подих смерті, яка руйнує, спотворює неповторність людської особистості, сотвореної за образом та подобою Бога. І саме у площині спілкування Богородиця Своїм життєвим прикладом виступає вихователькою християнського народу — народу Божого, який мусить прагнути до Євангельської Істини, свободи, радості, прощення, милосердя, оновлення, відчуття глобальних змін, духовного і соціального преображення. Богородиця надихає християнина йти шляхом нового творення буття.

Отже, треба зрозуміти, що у церковній парафії не похмурі бабусі будують нам християнське життя, а ми з вами. Рай, гармонія, цілісність буття мають бути відчутними на землі у спілкуванні з Богом та людьми, а не тільки в загробному потойбічному світі. Відповідно, і вогонь пекла на землі запалюємо ми з вами, коли ненавидимо один одного, коли бажаємо ближньому покарання та гніву Божого.

Геній українського народу Тарас Шевченко у поемі «Марія» благав Пресвяту Богородицю:

Благословенная в женах,

Святая праведная Мати

Святого Сина на землі!

Не дай в неволі пропадати,

Летучі літа марне тратить.

Скорбящих радосте! Пошли,

Пошли мені святеє слово,

Святої правди голос новий!

І слово розумом святим

І оживи, і просвіти!

Підсумовуючи наші роздуми, наголосимо: свято Успіння Богородиці — це свято життя, це особливий день турботи Богородиці за увесь світ. Це день, коли смерть силою Божою, любов’ю Богородиці перетворюється на подію Божественного піклування про все людство. Гроб — джерело смерті, але перетворюється на живоносне джерело радості, а сама людська смерть стає успінням. Світлоносна Діва Марія стає Матір’ю усього людства, Царицею Небесною. І саме тому в цей день ми, християни, як ніколи, відчуваємо заступництво та молитву Пречистої Діви Матері, а тому щиросердно й смиренно звертаємося до Неї словами: «Молися, Пречиста Богородице, за спасіння душ наших», «Радуйся, обрадувана, що в Успінні Твоїм нас не залишаєш».

протоієрей Діонісій Мартишин

Назад до школи

back to school
Відлік часу від 1 вересня до 1 вересня повертає нас у період дитинства, відкритого сприйняття світу, мрій, надій, безумовної радості. Воскресні храмові школи повертають такий відлік у доросле життя. Літо пройшло, а це значить, що недільні школи знову збирають своїх учасників. З вересня починають заняття  воскресні школи:

— дитяча

— молодіжна + хор ( навіть для тих, хто ніколи не співав, але має велике бажання навчитись)

— доросла ( у форматі лекцій, бесід, ділогів, питань — відповідей).

Воскресна школа стає невідємною частиною життя, полем для самопізнання, пошуку відповідей у питаннях віри, джерелом.

А ще школи тішать чаюванням у невимушеній атмосфері, дружніми розмовами, проживанням подій, що обєднують, дарують новий досвід.

Графік роботи шкіл можна подивитись у розкладі, тут або запам`ятати: дитяча — сб 14.00, молодіжна — вт 18.30, для дорослих — нд. 18.30

До речі, сьогодні, 05 вересня відбудеться перша після літа зустріч молодіжної школи.  Чим вона стала для її учасників варто запитувати у них, але від фонтану емоцій, тепла і вражень не вберегтись. Молодіжка це і зустрічі, і розмови, і дискусії, і хор, і справи милосердя, і поїздки до дитячих будинків, і близькі люди, і відпочинок, і паломництво, і творчість. Але краще прожити це особисто.

Запрошуємо!

Поїздка у дитячі будинки. Дарувати тепло

Molodizhka (14)

Щорічна поїздка у дитячі будинки та інтернати області.

Молодіжка готується заздалегідь. По-перше, влаштовує ярмарок виробів, зроблених власноруч, щоб зібрати кошти на подарунки та оренду мікроватобуса. По-друге, готує програму виступу . По-третє, акумулює весь свій оптимізм, щоб не забувати мету поїздки — принести пасхальну радість мешканцям дитячих будинків! Побачене там — унікальний досвід, про який важко розповідати, але точно варто пережити. Взаємна радість і пісні — найбільший дарунок таких зустрічей!

Цьогоріч молодіжка завітала до  вихованців Стрижавського психоневрологічного будинку-інтернату, Вороновицького та Жмеринського дитячих будинків-інтернатів, Тульчинського спеціалізованого будинку дитини. Не оминули і Брацлавський психоневрологічний інтернат геріартричного профілю, місце, яке не залишає байдужою жодну людину. Саме тут молодіжку щоразу чекають особливо.

Школа привезла з собою святкові піснеспіви, чудову лялькову виставу, солодкі гостинці, альбоми, розмальовки і своє тепло.

П.С. Просимо вибачення за якість фото. Цього разу редакції не вдалось ніде позичити фотоапарат, тому вони зняті на телефон, але з любов`ю.

Обличчя і усмішки  учасників нашої молодіжної недільної школи і їх керівника о. Генадія.

Великдень 2017

Velykden_2017З дня на день ми святкуватимемо Віддання Пасхи, непомітно минула дистанція у 40 днів. Увесь цей період Церква дбала, щоб великодня радість увійшла у наше життя, від богослужіння до буденного привітання. Але цьогорічна Пасха гарантовано запам’ятається кожному, хто зустрів її у нашому храмі. А все тому, що в цей раз ми відійшли від звичної практики — дві служби у двох храмах. Той храм, який ми будуємо, нарешті прийняв своє перше богослужіння. Тож давайте пригадаємо цю дивовожну ніч.

Пасхальне привітання від нашого настоятеля

Христос Воскрес!

    «Скажу вам тайну: не все мы умрем, но все изменимся вдруг, во мгновении ока, при последней трубе; ибо вострубит (при втором пришествии Христа позовет на суд) и мертвые воскреснут нетленными, а мы изменимся. Когда же тленное сие облечется в нетление и смертное сие облечется в бессмертие, тогда сбудется слово написанное: поглощена смерть победою. Смерть! где твое жало? Ад! где твоя победа? Жало же смерти – грех (1 Кор. 15:51-55)».

    Льодяні пальці смерті, які стискали горло людства – розжались, коли вийшов із гробу Воскресший Христос. Спаситель відкрив перед нами ворота вічного Царства, вирвав у смерті її страшне жало – гріх. Господь дав людям силу для того, щоб перемогти в собі древню порчу – низькі, порочні, темні вчинки душі.

З благодатною допомогою Божою, ми можемо зробитися світлими і чистими – вирватись із земного бруду, омитись в небесних джерелах. Христос Іскупитель залишив сатану-чоловіковбивцю влади над нами і тепер древній змій спроможний тільки спокушати, але не володарювати над душею і тілом людини.

Спаситель відроджує нас у водах Хрещення. Всещедрий Господь милує впавших, знову і знову омиваючи їх в сльозах покаяння. Всіх нас кличе Ісус Сладчайший ввійти в радість безсмертного світла, припасти до вічного джерела чистого щастя.

    «Христос Воскресе и горечь греха в сладость райския жизни приложися» — виспівує свята Церква в акафісті Воскресінню Христовому. Воістину радість всіх радостей і торжество всіх торжеств Воскресіння Христове! Вічний скарб, незрівнянний ні з чим тимчасовим, дарований нам Святою Пасхою. Ми призвані у велику сім’ю Небесного Отця, де торжествують кращі сини і дочки людства всіх часів, де рідні душі не знають розлуки, де безпечальна «любовь совершенна». Там зустрінемо ми дорогих, відійшовших від нас близьких і позабудемо гіркість земних втрат.

«Христос Воскрес!» — це торжественна пісня «лікующої» вселеної! У Воскресінні Спасителя – наше з вами воскресіння. «Сей день, егоже сотвори Господь, возрадуемся и возвеселимся в онь» (прокімен Святої Пасхи).

Возлюблені у Христі браття і сестри! Щиросердечно вітаю вас з Святою Пасхою! Бажаю всім спасіння, здоров’я, радості і благополуччя.

«Воскресения день, и просветимся торжеством, и друг друга обымем. Рцем, братие, и ненавидящим нас, простим вся воскресением, и тако возопиим: Христос воскресе из мертвых, смертию смерть поправ и сущим во гробех живот даровав!». Воистину Христос Воскресе!

Протоієрей Сергій Виговський

 

Дорогі брати і сестри, всім щиро дякую за участь у будівництві храму, «Дому Божого». Майже 60 000 ваших імен викарбувано на цеглинах і покладено в стіни храму.

Прошу Бога, щоб воздав вам сторицею!

З приходом весни, ми знову розпочали будівництво. Якщо Господь благословить, то планується підняття стін до куполів. Тому вже через деякий час не буде можливості написати свої імена на стінах храму. І вже сьогодні, будівничі змушені класти цеглини чисті, тобто без імен. Але поки триває возведення стін храму є ще можливість викарбувати своє ім’я на цеглині. І було б за велике благословення Боже, щоб жителі усього міста викарбували свої імена.

Ярмарок у Вербну неділю

Market (2)

У день свята Входу Господнього в Єрусалим наша молодіжна недільна школа організувала традиційний ярмарок!
Йому передували дні підготовки, адже всі вироби — справа рук учасників молодіжки. Ярмарок став хорошою традицією і можливістю підготвуватись до травневих поїздок у дитячі будинки нашої області. Тому недільна школа на чолі з о. Генадієм і усі її учасники передають слова вдячності усім, хто завітав на ярмарок. Цьогоріч мешканці дитячих будинків знову зможуть почути пасхальні піснеспіви, розділити радість Воскресіння, отрмати гостинці.
А у нашому фотоальбомі збереглись моменти ярмарку, усміхненні обличчя та непідробні емоції.

Суббота Акафиста

Фотография: oiu.church.ua

Праздник этот установлен в IX веке за неоднократное избавление Константинополя помощью и заступлением Пресвятой Богородицы от нашествия врагов. При императоре Ираклии, когда патриарх Сергий, нося на руках своих икону Пресвятой Богородицы по городским стенам, умолял Господа о защите от персидских и скифских войск, осаждавших Константинополь, тогда народ искал защиты в храмах Божиих, день и ночь умоляя Усердную Заступницу спасти свой город.

Император Константин Великий, основатель Константинополя, посвятил его Божией Матери и почитал Пресвятую Деву покровительницею своею и своей новой столицы. Многие храмы в честь Божией Матери были воздвигнуты в Константинополе. Во Влахернском храме хранилась Ее святая икона, написанная святым евангелистом Лукой. В ночь, когда соединенные силы агарян и персов с моря и с суши двинулись на город, внезапно восстала страшная буря, которая рассеяла и потопила суда нападавших. Остальные враги со стыдом бежали. Тогда во всю эту ночь благодарный народ, пребывавший во Влахернском храме, возгласил Защитнице града победную, всенощную и неседальную (акафист, греч. букв. неседальный) песнь: “Взбранной Воеводе победительная, яко избавльшеся от злых, благодарственная восписуем Ти раби Твои, Богородице!” И с того времени, в воспоминание столь великого чуда, Православная Церковь постановила празднество Похвалы Пресвятой Богородицы.

Сначала праздник акафиста совершался в Константинополе в том Влахернском храме, где хранились чудотворная икона Божией Матери и священные предметы земной ее жизни — риза и пояс Ее; но позднее праздник был внесен в типиконы (уставы) монастырей святого Саввы Студийского и потом в церковные богослужебные книги, и с того времени сделался общим для всей Восточной Церкви.

АКАФИСТ ПРЕСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЕ

Акафист — это есть священная похвала Пресвятой Девы. Он состоит из 24 гимнов, или песней: 12 кондаков и 12 икосов, расположенных сообразно 24 буквам греческой азбуки. Каждая песнь начинается соответствующею ей по счету буквою, каждый кондак оканчивается псаломским “Аллилуйя”, каждый икос — приветствием архангела “Радуйся…”. Все творение оканчивается краткою молитвою к Пресвятой Деве о том, чтобы Она спасла христиан от бед и напастей. В таком виде акафист читается и в другие дни; но в субботу пятой седмицы Великого поста он входит в состав богослужения и поется на утрене (обычно накануне, в пятницу вечером) не весь вдруг, но раздельно, в промежутке других песней, в четыре разные выхода. Каждое отделение начинается и кончается пением первого кондака: “Взбранной Воеводе…” и пр.

Акафист написан в VII веке, по мнению многих, диаконом великой Константинопольской церкви Георгием Писидийским. Впоследствии Иосиф Студит написал канон в субботу Акафиста, а некоторые другие лица прибавили к сему благодарственные молитвы в воспоминание того же всесильного воеводства Божией Матери. Наша Православная Церковь совершает это торжество для утверждения кающихся в надежде на Заступницу Небесную, которая, избавляя верных от врагов видимых, тем более готова нам помочь в борьбе с врагами невидимыми.
Отныне будут ублажать Меня все роды (Лк. 1, 48).

Эти слова Божией Матери читаются во время Божественной Литургии в дни Богородичных праздников. Слышатся они и за нашими вечерними богослужениями. В них заключен глубокий пророческий смысл.

На заре христианских времен из небольшого города Назарет идет в другой малоизвестный город в нагорной области Иудеи бедная, незнатная Дева, чтобы приветствовать свою родственницу Елизавету. И когда она вошла в дом и приветствовала ее, то, как повествует святой евангелист Лука, “когда Елисавета услышала приветствие Марии, взыграл младенец во чреве ее; и Елисавета исполнилась Святаго Духа, и воскликнула громким голосом и сказала: благословенна Ты между женами, и благословен плод чрева Твоего! И откуда это мне, что пришла Матерь Господа моего ко мне?” (Лк. 1, 41-43). Исполнившись того же пророческого духа, и Пресвятая Дева сказала о Себе: “Ибо отныне будут ублажать Меня все роды”.

Ничто естественное не могло утвердить Ее в надежде, что о Ней не только узнают, но и будут прославлять “все роды”! Ничто земное не могло Ее подвигнуть на подобное пророчество! Сам Дух Божий, деяние Которого Она благословляла в молитве, просветил Ее разум, открыл Ее сердце и подвигнул Ее уста изречь то, что о Ней предопределено на Небе и что, согласно этому предопределению, с радостью приняла святая Вселенская Церковь.

Сама Пресвятая Дева во время Своей земной жизни чуждалась славы и избегала ее. Даже в тот момент, когда Она славила Бога за то, что Он избрал Ее стать Матерью Господа, Она видит Себя, считает Себя смиренной рабой. И потом, когда народ восхищался Божественными глаголами Ее Сына, когда прославлял Его за творимые Им чудеса, когда торжественно встречали Его, Божия Матерь находилась в эти дни славы как бы в стороне. Она не приходила разделить славу со Своим Божественным Сыном. Но когда над Ним совершали поругание, когда распинали Его, бесславили, тогда Божия Матерь была рядом с Ним. Славу Владычицы мира явила сама Божественная благодать.

Святое Евангелие рассказывает нам об одном волнующем событии. Спаситель, окруженный народом, учил стяжанию Царствия Божия. Слушавшие Его люди жадно впитывали глаголы жизни, как впитывает в себя иссохшая земля падающую на нее живительную влагу. И вот, словно молнии из облака, из уст неизвестной женщины внезапно в эти минуты раздалось восклицание: “Блаженно чрево, носившее Тебя, и сосцы, Тебя питавшие!” (Лк. 11, 27). Неизвестная женщина, конечно, ничего не знала о том, что более тридцати лет тому назад Пресвятая Дева сказала только одной Елизавете: “Ублажат Меня все роды”, когда Елизавета возвестила: “Благословенна Ты в женах и благословен плод чрева Твоего”. Но как точно эта женщина выразила и подтвердила исполняющееся пророчество, и выразила не только в мысли, но даже в слове: “Блаженно чрево”. Неизвестная женщина ублажила Божью Матерь, ублажила чрево, носившее Божественного Учителя, и сосцы, которые Его питали.

И смотрите, что было дальше. Господь не только не отверг восхваления Своей Матери, но сказанными после этого словами подтвердил правильность поступка искреннего сердца. Он только указал, что блаженства могут достигнуть все, если будут слушать слово Божие и соблюдать его: “Блажены слышащие слово Божие и соблюдающие его!” (Лк, 11, 28). Это было первое открытое при народе ублажение Божией Матери, первое восхваление в присутствии многих Той, Которая стала Матерью по плоти необыкновенного Учителя и Чудотворца.

После славного вознесения Господа на небо Божия Матерь является как избранное солнце посреди святых Апостолов. “Все они, – читаем в книге Деяний святых Апостолов, – единодушно пребывали в молитве и молении, с некоторыми женами и Мариею, Материю Иисуса” (1, 14). Как видим, дееписатель выделяет Марию, только Ее из упомянутых жен называя по имени. Божия Матерь становится тем средоточием, куда святые Апостолы шли и перед выступлением на проповедь и куда возвращались после благовестнических путешествий. У Нее они получали и благословение на свои апостольские труды и с Ней же делились пережитыми радостями и скорбями. У той, которая бережно слагала и сохранила в Своем сердце все совершавшееся в земной жизни Спасителя (Лк. 2, 19).

Проповедники Евангелия получали и напоминание божественных заповедей, и подкрепление в подвиге, и утешение в скорби. Как сосуд, в котором находилось благоухающее миро, продолжает благоухать и после, так, и тем более, Соделавшаяся сосудом Божества, Умащенная благоуханием Божественной благодати приближает к людям Своим присутствием, молитвой благодатное и спасительное присутствие и действие Того, Кто некогда обитал в Ней телесно, а ныне и всегда обитает в Ней, пребывает в Ней, пребывает с Ней духовно.

Уже на заре истории христианской Церкви верующие уразумели близость Пресвятой Девы к Богу, увидели и опытно ощутили силу Ее предстательства на небе и поэтому с первых времен прославляли Ее всечестное имя, призывали Ее в молитвах, просили помощи. И с тех пор Ее боголепная слава сияла, сияет и будет сиять. Никакие еретические мудрования не могли затмить Ее славы и никогда не смогут этого сделать, потому что слава Божией Матери – это дело Божие, это то, что установлено самим Божественным провидением. Сегодня мы не найдем ни одного православного храма, не встретим ни одной православной души, для которой Божия Матерь не была бы дорогой и родной. Она – наша вера, наше упование и радость, наша молитвенница и заступница.

Но, дорогие отцы, братья и сестры, ублажая Божию Матерь и спрашивая Ее милостей, нужно хорошо подумать и спросить себя: достойны ли мы прославлять Ее, достойны ли мы Ее любви? Ублажая Приснодеву, храним ли мы девство, целомудрие, чистоту? Прославляя глубокую в смирении, не останемся ли мы в гордости, не почтит ли нас червь самомнения, тщеславия, зависти? Ублажая в этом святом храме Божию Матерь и нашу Небесную Матерь, не поступаем ли мы противно дома? Не оскорбляют ли дети священных имен своих родителей непочтением к ним, невниманием, или, не дай Бог, дерзостью, грубостью? Исполняют ли сами родители должным образом свои обязанности к детям, к другим людям? Не заглушает ли волна страстей в нашем сердце славословия наших уст? По словам великого отца Церкви IV столетия святого Григория Богослова, как туча закрывает сияние солнечных лучей, так грешник, который не хочет сознавать своих грехов и отречься от них, закрывает для себя лучи любви Божией и милосердие Божией Матери.

Будем же стараться быть всегда истинными православными христианами, достойными детьми Небесной Матери, и Божия Матерь всегда будет нашей верной Споспешницей и теплой о нас Молитвенницей.

“Радуйся… Мати Дево… всемирное чудо и слышание”.

Аминь.

по материалам книги профессора К.Е. Скурата “Идите и научите”

Словарный запас

Воздушный — расположенный в небесах, в их нижнем слое.

Избавити мя воздушных мытарств и вечнаго мучения — Чтобы Он избавил меня от посмертных мытарств (застав) в небесном пути и от вечной муки. (молитва святителю Николаю)

И воздушныя бездны возникнути и к небеси взыти — Чтобы подняться мне из воздушной бездны и взойти к небесам. (Требник)

МЫСЛИ О ГЛАВНОМ
  • Итак, что ты, брат, собрал при помощи поста? Не говори мне, что «я столь много дней постился, того и другого не съел, не пил вина, претерпел нечистоту», но покажи мне, сделался ли ты кротким, между тем как был гневливым, и сделался ли человеколюбивым, между тем как до того был жестоким, потому что, если ты упоен гневом, то зачем угнетаешь свою плоть? Если внутри – зависть и корыстолюбие, то какая польза от питья воды? святитель Иоанн Златоуст
ПОМОЧЬ СТРОИТЕЛЬСТВУ ХРАМА
Храм Сретения Господня © 2012 - 2017 . Все права защищены.