Vel_Pist_2019.jpg
ЦЕРКОВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО
ros
СРЕТЕНСКИЙ ЛИСТОК
listok
ПРАВОСЛАВНЫЙ КАЛЕНДАРЬ

Архив рубрики «Храм Сретения Господня»

Богослужіння Великого Посту

Великий піст – зовсім особливий  час церковного року, насичений не частими богослужіннями, більшість яких відбуваються тільки в цей період церковного року. Народжений з практики підготовки катехуменів до Хрещення, Великий піст став часом відродження й відновлення всіх християн, що дотримуються візантійського церковного обряду.

Великий піст складається  з двох головних частин: Чотиридесятниці  — 40-денного посту, і Страсної седмиці. Якщо Чотиридесятниця присвячена переважно  нашому покаянню й духовному відновленню, то під час Страсної седмиці увага  віруючих зосереджена вже не на собі (не на боротьбі зі своїми пристрастями), а на найголовніших подіях у земному  житті Сина Божого — останніх днях Його перебування в Єрусалимі, Таємній  Вечері, зрадництві, суді, розп’ятті й смерті, яка через зішестя в пекло переходить у торжество Воскресіння.

Чотиридесятниця починається з понеділка першої седмиці посту й закінчується в п’ятницю шостої седмиці — у підсумку маємо рівно 40 днів посту. Перша великопісна служба відбувається вже ввечері в Прощену неділю. На цій вечірні вже звучать великопісні розспіви, а наприкінці служби відбувається «чин прощення»: священнослужителі й парафіяни просять прощення один в одного, щоб увійти в майбутній піст вільними від образ і отримати прощення своїх гріхів від Господа.

Протягом усього Великого посту в будні не відбувається Євхаристія. Виключення робиться тільки для Великого Четверга й Благовіщення, якщо воно припаде на цей період. Великопісні буденні служби —  довші за звичайні, вони пронизані  настроєм «світлого суму», за словами  прот. Олександра Шмемана. За кожною службою  читається великопісна молитва преподобного Єфрема Сиріна із трьома або (частіше) шістнадцятьма поклонами.

На часах читаються кафізми й співаються спеціальні «тропарі часу», у яких час дня співвідноситься з подіями історії спасіння: зішестя Святого Духа у 3-й час, розп’яття Спасителя на Хресті у час 6-й і Його смерті у 9-й час. На буденних утренях стихословляться біблійні пісні, а крім звичайних канонів святим, пам’ять яких припадає на даний день, співаються великопісні трипіснці — канони, що складаються із трьох пісень. Від цих канонів дістала назву й великопісна богослужбова книга — Тріодь, тобто «трипіснець». Щосуботи замість трипіснця співається четверопіснець — канон, що складається з 6, 7, 8 і 9-ї пісень. На вечірні читаються дві паремії: із книг Буття й Приповістей. Ще одна паремія — із книги Ісаї — читається на 6-му часі, куди вона потрапила з константинопольської лекціонарної системи (у Константинополі Ісаю читали на службі тритекти, але в чернечому часослові ця служба відсутня, і читання паремії перенесли на 6-й час).

Увечері у великопісні будні читається велике навечір’я замість звичайного малого. З понеділка по четвер на першій седмиці на навечір’ї читається Великий покаянний канон св. Андрія Критського — один із шедеврів візантійської церковної гімнографії. Цей же канон, але вже не частинами, а повністю, входить до складу так званого «Маріїного стояння» — утрені четверга п’ятої седмиці, присвяченої пам’яті преподобної Марії Єгипетської.

Хоча під час  Великого посту з понеділка по п’ятницю Євхаристія не відбувається, віряни мають можливість причащатися на літургії Передосвячених Дарів. Святі Дари для здійснення такої літургії освячуються в недільні дні. Спочатку літургія Передосвячених Дарів призначалася для всіх неєвхаристійних днів Великого посту, тепер же вона відбувається у середи і п’ятниці, а також у дні Віднайдення глави Іоанна Предтечі, 40-ка мучеників Севастійських, якщо вони припадуть на будній день, у четвер 5-ї седмиці й у Великі Понеділок, Вівторок і Середу. Літургія ця побудована на основі вечірні, і піст у дні її служіння, за задумом, повинен бути особливо тривалий — до вечора, тобто до часу причащання.

У суботи впродовж Великого посту відправляються літургії свт. Іоанна Златоустого, а у неділі — свт. Василя Великого. Виключення становить 6-а неділя Великого посту — свято Входу Господнього в Єрусалим, коли відбувається літургія Златоустого. Упродовж тривалого часу в Константинополі головною літургією була літургія Василя Великого, чин якої у формулярах розташований перед літургією Іоанна Златоуста й, на відміну від останньої, містить повний текст усіх молитов. У тексті ж Златоустової літургії в більшості стародавніх рукописів пропущені всі молитви, що стосуються початкової частини служби (молитви антифонів, входу й Трисвятого). На перше місце літургія Іоанна Златоуста стала виходити тільки починаючи з рубежу X-XI століть. Зрештою, справа дійшла до того, що в сучасній практиці Церков, що дотримуються візантійського обряду, Златоустова літургія служиться щодня крім неєвхаристійних днів Великого посту, а літургія святого Василя Великого — тільки десять разів на рік. Але прикметно, що дні, у які нинішній устав пропонує звершення літургії святого Василя Великого, — це найбільш важливі дні церковного року: Великий Четвер, Велика Субота, Навечір’я Різдва Христового й Богоявлення, п’ять неділь Великого посту (а також власне день пам’яті свт. Василя). Таким чином, підтверджується правило, сформульоване отцем Робертом Тафтом: літургійна структура зазнає найменшим змін у найважливіші дні церковного року. Безумовно, найважливішими днями церковного року для візантійського обряду залишаються Великоднє тридення (від Розп’яття до Воскресіння), побудоване за його зразком богослужіння Різдва й Богоявлення, а також Великий Четвер і Чотиридесятниця. Збережені в церковному уставі дні служіння літургії свт. Василя показують, що раніше в Константинополі вона призначалася для всіх недільних і святкових днів церковного року.

Богослужбова  книга Пісна Тріодь сформувалася протягом VIII-X століть з гімнографічного доробку різних авторів, що жили як у цей період, так і більш ранніх. Нинішня Тріодь сполучає в собі кілька «пластів» гімнографії, що відбивають епохи розвитку уставу. Частина пісень Тріоді відповідає більш ранній ієрусалимській богослужбовій традиції, частина — післяіконоборницькій константинопольській. Так, у нинішньому уставі читання євангельської притчі про блудного сина призначене на підготовчу неділю за два тижні до початку посту, але в той же час канон на утрені в другу неділю посту присвячений темі блудного сина, на ту ж тематику написані стихири в будні дні 3-ї седмиці посту. Піснеспіви 3-го тижня посту в цьому найдавнішому ієрусалимському «зрізі» великопісного уставу присвячені притчі про митаря й фарисея, 4-го тижня — про милосердного самарянина, 5-го тижня — про багатія і Лазаря.

Нинішній устав по-іншому розподіляє основні «пам’яті» упродовж посту. У першу неділю відбувається пам’ять святих пророків і торжества православ’я (спогад поновлення іконовшанування в 843 році). В 2-у неділю — пам’ять свт. Григорія Палами (за аналогією з торжеством православ’я: в XIV столітті візантійська Церква відстояла богослов’я свт. Григорія Палами про нетварні енергії).

Третя неділя посту — тиждень Хрестопоклонний: на всеношній з вівтаря виноситься хрест і покладається на середині храму протягом усієї наступної седмиці. Ця традиція пов’язана з константинопольською практикою виносити часточку древа Хреста Господнього для поклоніння всім, хто збирався прийняти хрещення у Велику Суботу: із середини Великого посту починалася посилена підготовка катехуменів до прийняття святого Хрещення. З цієї ж причини й на літургіях Передосвчених Дарів із середи четвертої седмиці додається спеціальна єктенія про «тих, хто просвіщаються», тобто про тих, хто готується найближчим часом прийняти Хрещення.

Четверта й  п’ята неділі Великого посту присвячені відповідно преподобному Йоану Листвичнику й Марії Єгипетській. Походження цих пам’ятей пов’язане з тим, що дні їх шанування за календарем припадають на час Великого посту й найчастіше трапляються в будні дні. Але в давнину в будні дні посту устав забороняв співати служби святим, і для того, щоб не «загубити» свята цих двох дуже шановані в Палестині святих, було вирішено закріпити дні їхньої пам’яті за днями недільними. Цікаво, що нинішній устав дозволяє скасовувати служби святим Іоанну Лествичнику й Марії Єгипетськійв ці неділі, якщо вони проспівуються у призначений день відповідно до церковного календаря. А старообрядницький типікон пропонує поміняти місцями пам’яті преподобних Іоанна Лествичника й Марії Єгипетської, якщо день пам’яті прп. Марії за календарем збіжиться з 4-ою неділею Великого посту.

У першу суботу Великого посту відбувається пам’ять великомученика Феодора Тирона (на згадку про його чудесне явлення архиєпископові Константинополя в часи Юліана Відступника); зв’язок цього спогаду із суботою такий самий, як і у випадках із прп. Йоаном Листвичником і Марією Єгипетською — щоб не «загубити» пам’ять святого, що збігається з буднім днем. Друга, третя й четверта суботи присвячені поминанню спочилих; але якщо в одну із цих субот трапиться пам’ять 40-ка мучеників Севастійських, то заупокійне богослужіння не відправляється. Субота 5-ї седмиці називається «суботою Акафіста», або «Похвалою Пресвятої Богородиці»: на утрені цього дня читається Акафіст — видозмінений кондак з 24 строф із приспівом «Радій, Невісто неневісная», авторство якого, вочевидь, складене: до кондака преподобного Романа Сладкоспівця (VI століття) «хайретизми» дописав монофелітскьий Константинопольський патріарх Сергій ( 20-і роки VII століття). Субота Акафіста за походженням тісно пов’язана із Благовіщенням: це видозмінене святкування Благовіщення, перенесене на суботу. Крім того, синаксар (повчальне читання після 6-ї пісні канону) суботи Акафіста зв’язує цей день із пам’яттю рятування Константинополя від навали персів і сарацин.

З 6-ї суботи Великого посту — Лазаревої — починається другий етап Великого посту: Страсна Седмиця.

Крім уставних богослужінь, у парафіяльній практиці українських церков укоренилося звершення так званих пасій у чотири неділі (або п’ятниці) Великого посту: із другої до п’ятої. Ця служба, складена в середині XVII століття митрополитом Київським Петром (Могилою), містить у собі євангельські читання про Страсті Христові, по черзі з кожного із чотирьох Євангелій, а також деякі пісні з богослужіння Великої П’ятниці — стихира «Прийдіте, ублажим Йосипа пріснопам’ятного», прокимен «Розділивши ризи Моя собі», антифон «Днесь висить на дереві». Наприкінці чину виголошується проповідь, до якої ретельно готуються. Крім того, пасія може містити в собі й читання акафіста Хресту або Страстям Христовим. У 1702 році чин пасії був уперше надрукований у Києво-Печерській Лаврі як додаток до діючого уставу.

 

Дні Великого канону

VelP2020

Великий піст традиційно розпочинається із читання Великого покаянного канону св. Андрія Критського. Протягом багатьох століть Церква вважає, що для цього періоду нема кращих слів, які були б здатні рішуче ввести віруючого у посильний подвиг Чотиридесятниці. Отож, ми пропонуємо вам збірку матеріалів на кожен день, коли ми читатимемо канон. Текст канону, його переклад та тлумачення — аби жодне дорогоцінне слово не пройшло повз нас.

Понеділок  — переклад, коментар до тексту.

Вівторок — переклад, коментар до тексту.

Середа — переклад, коментар до тексту.

Четвер — переклад, коментар до тексту.

 

Сегодня Ты отпускаешь меня

"Песнь Симеона" (1631) Рембрандт ван Рейн.  Хранится в Маурицхейсе в Гааге

«Песнь Симеона» (1631) Рембрандт ван Рейн.
Хранится в Маурицхейсе в Гааге

На 15 февраля приходится православный праздник Сретение. В этот день его отмечают те, кто праздновал Рождество Христово в ночь с 6 на 7 января. У остальных христиан (кроме армян — для них Сретение наступает 14 февраля) этот праздник уже состоялся 2 февраля.

Очень красивое, но ничего не говорящее современному человеку слово «сретение» переводится как «встреча». Праздник — память о том, как на 40-й день после появления на свет младенца, названного Иисусом, семья пришла в Иерусалим, в храм — так полагалось. Одновременно с ними — случайно — в храм пришел старец Симеон. Ему когда-то было предсказано, что он не умрет до тех пор, пока не встретится с Христом. Увидев семью с малышом, он ко всеобщему удивлению подошел к ним. И, взяв на руки младенца, произнес слова, ставшие впоследствии одной из самых известных молитв: «Ныне отпущаеши раба Твоего, Владыко» (сегодня Ты отпускаешь меня). Такая встреча.

Наверное, для современного человека было бы правильнее этот праздник переименовать, чтобы стало понятнее хотя бы название. А там, возможно, ему (современному человеку) захотелось бы узнать, почему христиане придают этому такое значение, что Сретение входит в 12 самых значимых православных праздников. И уточнить, что за встреча, хотя, возможно, в голове возникнет некоторая путаница: какая встреча имелась в виду в названии.

Дело в том, что в храме Симеон поговорил еще и с матерью Иисуса Марией. Кроме того, апостол Лука (он единственный из евангелистов описывает это событие) делает особый акцент на еще одном пересечении: в то же самое время в храме оказалась пророчица Анна. Она увидела в младенце Спасителя, после чего прославила Бога и отправилась в город рассказывать людям об Иисусе. Особым этот момент можно назвать потому, что рассказу о нем посвящено целых три стиха в тексте. При этом евангелист едва упоминает другие события. Значит, с его точки зрения, они были менее значимы.

Если восстанавливать события по Евангелию от Луки (Лк. 2:21-40), на 8 день Иосиф и Мария отнесли родившегося у них младенца моэлю (специально обученному человеку), чтобы тот совершил обрезание. Только после этого по закону, полученному евреями от пророка Моисея, новорожденному давалось имя, до этого дня его никак не называли. Мальчика назвали Иисус.

Следующее важное событие в жизни ребенка, особенно мальчика-первенца (а Иисус и был первенцем) наступало на 30-й день после его рождения: семья отправлялась в иерусалимский храм, чтобы выкупить его. Детей несли в Иерусалим, потому что построенный там храм был единственным местом, где совершалось жертвоприношение: способ выражения благодарности и преданности Всевышнему.

В книге Исход говорится, что этот обряд совершается в память о бегстве евреев из Египта: «И сказал Господь Моисею, говоря: освяти Мне каждого первенца от человека до скота, (потому что) Мои они. И когда после спросит тебя сын твой, говоря: что это? то скажи ему: рукою крепкою вывел нас Господь из Египта, из дома рабства; ибо когда фараон упорствовал отпустить нас, Господь умертвил всех первенцев в земле Египетской, от первенца человеческого до первенца из скота, — посему я приношу в жертву Господу все, разверзающее ложесна, мужеского пола, а всякого первенца из сынов моих выкупаю» (Исх.13:1–2; 14–15).

Жертвоприношение заключается в том, что коэну (священнослужитель в храме, потомок рода Аарона) за ребенка выплачивались жертва всесожжения, ягненок, и жертва за грех, птенец голубя или горлицы. Если семья была небогата, она приносила двух птенцов, как это сделали Иосиф и Мария.

Однако они пришли (и принесли Иисуса и голубей) не на 30-й день, а на 40-й. Рассказывая об этом, евангелист не указывает конкретного дня: «А когда исполнились дни очищения их по закону Моисееву, принесли Его в Иерусалим, чтобы представить пред Господа, как предписано в законе Господнем». Делает он это не по невнимательности, скорее всего ему было трудно предположить, на какой день семьи с детьми приходят в храм. С другой стороны сложно представить себе, чтобы простая, полунищая семья решилась пренебречь законом. Тем не менее, Сретение отмечается не на тридцатый день, а через сорок дней после Рождества.

Чтобы понять, почему так, придется вернуться к первым дням после Рождества, когда волхвы, возвращаясь от новорожденного, отказались сообщить царю римской провинции Иудеи Ироду местонахождение младенца. Тихий протест против приказа Ироду не понравился настолько, что он «весьма разгневался и послал избить всех младенцев в Вифлееме и во всех пределах его, от двух лет и ниже, по времени, которое выведал от волхвов». Так апостол Матфей описал страшную бойню, от которой семья Иисуса накануне успела сбежать в Египет. То есть на расстояние в несколько сотен километров.

Чтобы попасть на 30-й день в Иерусалим, им пришлось бы практически сразу отправиться обратно, а это абсолютно лишало смысла дальнее путешествие. Что важнее, к 40-му дню семья пошла бы в Иудею еще раз, поскольку в этот день проводится обряд очищения женщины после родов.

Можно предположить, что проделать такой путь с грудным младенцем несколько раз было затруднительно, поэтому семья решила объединить все поездки в Иерусалим в одну. Чтобы совершить за один раз все необходимые ветхозаветные законы, тем более, что это не запрещалось законом.

Если это так, становится намного понятнее, почему в Католической Церкви у праздника Сретение есть второе название — Очищение Девы Марии, корни которого уходят в еврейскую традицию, ставшую потом и христианской: на 40-ой день над родившей женщиной священник читает специальные молитвы.

Интересно, что этот обычай в практику вошел не сразу: писаниях Климента Александрийского, в Апостольских канонах или в творениях Дионисия Ареопагита нет указания на церемонию послеродового очищения. Зато в III веке Ориген настаивает на этом обычае. Позднее с ним соглашается блаженный Августин, а Феодор Кентерберийский в VII веке буквально настаивает на назначении епитимьи, если женщина нарушит период очищения.

И только в XX веке только Англиканская и Католическая Церкви стали рассматривать эти молитву как не соответствующие христианскому духу и унижающие достоинство женщины. Сегодня эта служба у англикан имеет благодарственный характер, католики же изменили все спорные выражения.

Стоит упомянуть и другую ветхозаветную традицию, доставшуюся христианам по наследству — называть ребенка на восьмой день. В требнике (специальной книге молитв для священников) есть «Молитва, во еже назнаменати отроча, приемлющее имя во осьмый день рождения своего». Значит, младенца приносили в храм еще до крещения, на восьмой день. И священник читал над ним эту молитву, после чего ребенку давали имя. Скорее всего, после этого благодарные родители оставляли в храме пожертвование — в зависимости от благосостояния.

Интересный факт о Сретении: в IV веке, во времена упомянутого выше блаженного Августина, когда христианская Церковь была единой и только начинала задумываться о необходимости отдельного праздника, посвященного этому евангельскому событию, он рассматривался именно как день, посвященный Матери Божией. Но позже акценты сместились, и праздник стал символизировать встречу Ветхого и Нового Заветов. Философ и богослов протоиерей Георгий Флоровский в труде «Ветхий Завет и Отцы Церкви» пишет: «Новые христианские «Писания» легко были включены в унаследованную еврейскую Библию и составили с ней единое органическое целое. И только вся Библия, оба Завета вместе, были признаны адекватной записью христианского Откровения. Между двумя Заветами не разрыв, но единство Божиего домостроительства».

Нашлось объяснение, почему евангелист так коротко, будто по касательной, рассказывает о важных для каждого еврея обрядах — в его жизни появятся другие ценности, ради которых он готов пойти на Крест. И хотя сам Иисус не станет противопоставлять себя иудейской традиции, в Евангелиях всегда будет делаться акцент на выходящее за грань понимания окружающих, а не точность быто- и жизнеописания.

И на том, что Богочеловек делал и говорил всегда вразрез с ожиданиями даже близких Ему людей. А то, что он — самый обычный человек и, одновременно, не такой, как все остальные люди, Иисус Христос будет доказывать всей жизнью. До самой смерти.

Мария Владиславовна Свешникова

Привітання з Різдвом від дитячого хору

З Новим роком!

2021

Дорогі брати і сестри, друзі, вітаємо вас із прийдешнім Новим роком!

Власне, привітань сьогодні у кожного буде забагато, майже кожне розкаже, який важкий рік позаду. Хоча мало хто навчив нас цінувати важливе так, як 2020-й. Коли б ще ми так були вдячні за відвідану службу, за можливість зібратися разом, за шанс вийти з дому? Чи сприймали ми кожний подих — дивом?

Життя неповторне, найважливіші речі ми зазвичай не помічаємо, а щасливою може бути лише вдячна людина. А головне — не боятися це помічати.

«Там, де є любов, немає страху, бо досконала любов Божа проганяє страх… І той, хто боїться, не сповнений досконалої любові» (1-е послання Іоанна 4:18).

Будемо вдячні Господу, Який провів нас повз такі випробовування (власне, дивно після такого року лишатися атеїстом :) )! З надією на Його милість, допоможемо один одному наступного року!

Усім здоров’я!

Молодёжка зовёт!

Молодёжная воскресная школа нашего храма напоминает: новый учебный год никто не отменял. Пока мы можем собираться, приглашаем всех желающих. Тема вечера актуальнейшая — влияние современности на духовную жизнь.

Вторник 27 октября, начало в 19-00.

Ждём всех!

Переваги карантину

10052020

Майже зайшли у новий храм. Як він потрібен саме зараз, коли необхідно забезпечити дистанцію!

Це був чудовий день!

10052020 (1)

 

10052020 (13)

Погляд з неба! Зі святом Пасхи вітаємо!

Easter2020

Вітаємо зі Святом Світлого Христового Воскресіння! Сьогодні кожний був палаючою свічкою у молитві до Бога! Погляд на свято згори.

Вітаємо з Христовим Воскресінням

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Resurrection
…А между тем благая весть — всегда в разгар триумфа ада, и это только так и есть, и только так всегда и надо! Когда, казалось, нам велят — а может, сами захотели, — спускаться глубже, глубже в ад по лестнице Страстной недели: все силы тьмы сошлись на смотр, стесняться некого — а че там; бежал Фома, отрекся Петр, Иуда занят пересчетом, — но в мир бесцельного труда и опротивевшего блуда вступает чудо лишь тогда, когда уже никак без чуда, когда надежда ни одна не намекает нам, что живы, и перспектива есть одна — отказ от всякой перспективы.

На всех углах твердят вопрос, осклабясь радостно, как звери: «Уроды, где же ваш Христос?» А наш Христос пока в пещере, в ночной тиши. От чуждых глаз его скрывает плащаница. Он там, пока любой из нас не дрогнет и не усомнится (не усомнится только тот глядящий пристально и строго неколебимый идиот, что вообще не верит в Бога).

Земля безвидна и пуста. Ни милосердия, ни смысла. На ней не может быть Христа, его и не было, приснился. Сыскав сомнительный приют, не ожидая утешенья, сидят апостолы, и пьют, и выясняют отношенья:

— Погибло все. Одни мечты. Тут сеять — только тратить зерна.

— Предатель ты.

— Подослан ты.

— Он был неправ.

— Неправ?!

— Бесспорно. Он был неправ, а правы те. Не то, понятно и дитяти, он вряд ли был бы на кресте, что он и сам предвидел, кстати. Нас, дураков, попутал бес…

Но тут приходит Магдалина и говорит: «Воскрес! Воскрес! Он говорил, я говорила!» И этот звонкий женский крик среди бессилия и злобы раздастся в тот последний миг, когда еще чуть-чуть — и все бы.

Глядишь кругом — земля черна. Еще потерпим — и привыкнем. И в воскресение зерна никто не верит, как Уитмен. Нас окружает только месть, и празднословье, и опаска, а если вдруг надежда есть — то это все еще не Пасха. Провал не так еще глубок. Мы скатимся к осипшим песням о том, что не воскреснет Бог, а мы подавно не воскреснем. Он нас презрел, забыл, отверг, лишил и гнева, и заботы; сперва прошел страстной четверг, потом безвременье субботы, — и лишь тогда ударит свет, его увижу в этот день я: не раньше, нет, не позже, нет, — в час отреченья и паденья.

Когда не десять и не сто, а миллион поверит бреду; когда уже ничто, ничто не намекает на победу, — ударит свет и все сожжет, и смерть отступится, оскалясь. Вот Пасха. Вот ее сюжет. Христос воскрес.

А вы боялись.

Д.Л.Быков

Бути у Храмі Гроба Господнього

Храм Гроба Господнього (Храм Воскресіння Христового) – єрусалимський храм, розташований на місці розп’яття, погребіння і воскресіння Ісуса Христа. Щорічно в суботу, напередодні православної Пасхи, в храмі на Гроб Господень сходить Благодатный вогонь. Мабуть, немає жодного християнина, який не мріяв би побувати у цьому важливому місці.

За цим посиланням можна відвідати детальну віртуальну екскурсію Храмом Гроба Господнього. Пересуватись по храму можна, натискаючи на маленькі фігурки людини, також доступна детальна навігація всередині храму. Натискаючи на маленькі червоні значки з літерою «І», розгортатиметься детальна інформація про місце.

Цьогоріч через пандемію коронавірусу храм зачинений для вірян, але маючи таку можливість, можемо зайти за зачинені двері.

МЫСЛИ О ГЛАВНОМ
  • Смотрите на небо и всякий шаг вашей жизни так соразмеряйте, чтоб он был ступанием туда. святитель Феофан Затворник
ПОМОЧЬ СТРОИТЕЛЬСТВУ ХРАМА
Храм Стрітення Господнього © 2012-2021. Всі права захищені.