Великий піст має 3 особливих дні для поминання почивших – їх називають батьківськими суботами. Про те, чому саме суботу (а не четвер, наприклад) і навіщо взгалі ми згадуємо померлих – у трьох питаннях, на які ми коротко відповіли.
Чому почивших поминають саме у суботу?
У Великому посту є зовсім небагато днів, коли можна служити повну літургію, під час якої згадуються ті, що пішли від нас – по буднях служиться літургія Передосвячених Дарів, а недільні дні присвячені певним Євангельським подіям. Залишається єдиний варіант – субота. Тому вони отримали таку назву: “Батьківські поминальні суботи”. Під батьками тут треба розуміти усі наші почивші родичі. Звісно, у ці дні треба поминати не тільки членів родини, але усіх поиерлих, які були хрещені. Виключення – самогубці.
Навіщо моляться за померлих?
Для того, щоб полегшити їм загробне життя. Наскільки це буде дійсно корисним для них – важко сказати. За словами апостола Павла, усі християни – єдиний організм, що здатен впливати один на одного. Хочеться вірити, що не лише в негативному плані. Душа людини безсмертна і її доля наприкінці вирішується не після смерті тіла, а після Другого Пришестя Христова. І саме до нього ми можемо молитися за померлих, тому що самі вони вже ніяким чином не можуть впливати на власне безсмертя. Залишаємося лише ми – досі живі родичі й просто близькі люди, які пам’ятають почившого і небайдужі до нього душею.
Чи можна молитися за родича, який не був хрещений?
Можна, но виключно вдома. Якщо ця людина за життя не стала членом Церкви (саме це й відбувається під час Таїнства Хрещення), немає сенсу після смерті “затягувати” її туди. Яка доля після смерті очікує на неї, ми знати не можемо, вона залишається на розсуд Господа. Багато святих говорили про те, що люди, які не знали Євангелія або їх знання було викривленим, підлягатимуть суду інакшому, ніж ті, до кого дійшла Блага звістка. Нехрещених родичів можна згадувати під час домашньої молитви, а також роблячи добрі діла на їх згадку.
admin