Boyavlennya_2018.jpg
ЦЕРКОВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО
СРЕТЕНСКИЙ ЛИСТОК
listok
ПРАВОСЛАВНЫЙ КАЛЕНДАРЬ

ПЕРША СЕРЕД ТИХ, ХТО ЗУСТРІЧАЄ

Чим ближче людина до Бога, тим більше прав вона отримує на втручання. А Отець наш Небесний тим більше дозволяє такій святій людині брати участь в управлінні світом.

Людина виконує одну з Богом волю, але іншими засобами. Здається, марно Бог дозволяє людині бути співучасником. Адже людина – не Бог, і усе зробить гірше. І, більше того, якщо ми будемо уважні, зможемо помітити, що все, що ми зробили хорошого, було від Бога. У кожній нашій добрій справі більша частина створена Богом, Який просто побажав залишитися непоміченим.

Так само Бог діє у святих.

Але людині потрібний Бог, а Богові потрібна людина.

Бог не може Своєю рукою просто так покласти перед жебраком їжу, перед тим, хто має потребу – гроші чи протягнути Свою руку нещасному, який лежить у спотвореній після аварії машині. Цю частину Його роботи повинні виконати Божі люди.

Однією з таких найбільш чуйних Божих людей стала Богородиця. Вона не лише просить дати Їй частину повноважень Господніх у справі допомоги людині, але Сама діє по праву Божої довіри. У Діви Марії Свої особливі стосунки з віруючим народом і особлива милість від Бога.

Це не так, як на Олімпі, де Зевс делегує права меншим богам по праву природного єства. Усі святі, як би не були хороші – не боги. Усі святі, як би не були уповноважені Богом, чудес творити не можуть. “Святі чудотворці” – це умовно допустимий епітет. Усі чудеса – тільки від Бога. А святі можуть просити Його послати Свою могутність за адресою, яка їм здається доречною.

І Бог посилає Свою силу туди, куди вони рекомендують. Не тому що так краще. Бог все одно все зробив би краще. Але виключно заради множення любові між Господом, святими і народом.

Чудеса – швидка допомога там, де любов може загинути

Чудеса – не міряло любові. Чудеса не є основа життя. Не можна сенс діяльності Бога і Божої Матері зводити до чудес. Більше того, у більшості випадків чудеса не приносять жодної духовної користі, залишаючись актом милосердя Божого, виданого авансом, який рідко повертається.

Видужала людина і живе як жила – заради себе. Позбавилася від напасті, а свого ближнього не пошкодувала. Прийняла від Бога диво, а не подякувала. Хіба що купила в храмі свічку – дала Богові “на чай”.

Бог і святі існують не заради чудес, а заради любові. І чудеса – це, швидше, швидка допомога там, де любов може загинути. У нормі стосунки між народом і небом – не чудеса, а робота, наповнена духом Трійці, благодаттю.

Стосунки в Трійці – взаємна жертовність. Бог такі ж стосунки запропонував людині. Бог і людина виступають у союзі, подібному до Трійці, – жертвують один для одного. І якщо людина помилиться, то благодать і час виправлять її помилку. А якщо не помилиться і поступить по–божому, то Отцю Небесному радісно, що Його менший син увійшов до турботи і радості Господньої.

Мало того, Бог так влаштував, що щастя серед людей можливе тільки тоді, коли вони живуть правилом Трійці не лише з Богом, але і з людьми.

Господь задоволений, коли в нас у стосунках проглядає Трійця та Її любов і жертва. А коли ми помиляємося не із злості, а за єством, Він заповнює збиток дивом – Своїм особливим втручанням. Причому право викликати диво має всякий, хто живе в Дусі.

Божа Мати втручається в наше життя тихо і потаємно, а також явно і відкрито.

Тихо і потаємно ми можемо чути в серці слова Її втіхи і любові. Явно вона, як швидка допомога, може відміняти закони фізики тоді, коли без термінового втручання ми можемо загинути.

Історія Божого народу і Божої Матері – це історія любові.

У році багато днів шанування Божої Матері, висхідних до пам’яті Її життя, Її служіння Богові, але не було свята народної любові до Неї. І вибір зупинився на Покрові. Глибинна суть свята навіть не в тому, що Вона відігнала варварів від Константинополю, а в тому, що Вона відкрито явила любов до людей.

І люди встановили це свято взаємної любові Божого народу і Божої Матері.

Суть свята – глибше за його привід.

Ти і я гідні любові такої прекрасної істоти, як Діва Марія. Розуміння цього окриляє, витвережує і надихає всіх добрих християн. Але Вона не лише любить нас, але і приймає нашу любов. Вона ніколи не скаже нашій любові: “Ні”.

Покрова – це свято нашої спорідненості зі святими. Це день вселенського тріумфу духа Трійці, що пронизує світ навіть до Землі. Дух Святий сходить потоками зверху вниз і піднімається від землі до неба.

Ми не самотні. На тому березі життя на нас чекають і кличуть. Перша серед тих, хто зустрічає і чекає – Богородиця. За Її любов до нас, за всі Її чудеса, за всі Її слова, вкладені в наше серце, – честь і хвала Їй. А нам – любити Її, у чому і допоможи нам, Господи.

священик Костянтин Камишанов

Оставить комментарий

МЫСЛИ О ГЛАВНОМ
  • Истинный кризис не вне, а внутри нас, и выбор таков: принять или отвергнуть Христа. Христос – вот наш кризис. Выберем ли мы Бога, единственно Сущего, или нашу самость, самих себя, которые ничто без Бога? Вот он – единственный выбор, стоящий перед нами. Наш век делает всё, чтобы мы забыли об этом, отказались решать этот вопрос, то есть фактически выбрали бы самость, пустоту, ад. иеромонах Серафим (Роуз)
ПОМОЧЬ СТРОИТЕЛЬСТВУ ХРАМА
Храм Стрітення Господнього © 2012-2021. Всі права захищені.